Станіслав Лем “Повернення з зірок”: Уривок

Уривок із другої частини запланованого п’ятикнижжя польського фантаста Станіслава Лема, яка вийде восени від видавництва Навчальна книга – Богдан. “Соляріс. Едем. Непереможний. Повернення з зірок.  Книга 2”  у перекладі  І.Бречак, А.Кисіль, С.Скирти буде презентована на Форумі Видавців 2016.


“…Мене підхопила хвиля пішоходів: підштовхуваний ними, рушив уперед. Минула добра хвилина, перш ніж я добре розгледів величину залу. Зрештою, чи те приміщення можна було назвати залом? Жодних стін: білий, блискучий, високо завислий у повітрі розмах гігантських крил, а між ними — колони не з якогось там матеріалу, а із запаморочливо рухливого плину. Може, це били вгору велетенські фонтани густішої від води рідини, підсвічені зсередини кольоровими прожекторами? Ні, може, це скляні вертикальні тунелі, якими туди-й-сюди мчали низки розмальованих машин? Я вже нічого не розумів. Підштовхуваний з усіх боків у мурашиній метушні юрби, намагався знайти вільне місце, але такого тут не було. Вищий на голову від інших, я бачив, як віддаляється порожня ракета — ні, це ми пливли вперед разом з усім пероном. Угорі палахкотіли вогні, від яких натовп виблискував та мінився. Нараз площина, на якій ми з’юрмилися, рушила вгору, і я, глянувши вниз, побачив там заповнені людьми подвійні білі смуги з чорними отворами щілин уздовж ряду застиглих корпусів ракет: таких кораблів, як наш, були десятки — рухомий перон завертав то в один, то в інший бік, рухався дедалі швидше і заходив під вищі поверхи. Здійнятий вихор куйовдив волосся тих, які стояли на площині. Тремтливі стрімкі тіні від смугастих сигнальних вогнів пролітали по них, мов по нереальних. Площина, якою ми їхали, раптом почала ділитися, розгалужуватися по невидимих швах; моя доріжка рухалася вже через приміщення, повні людей, котрі стояли й сиділи, осяяні безліччю дрібних блисків, — наче тут пускали кольорові бенгальські вогні.

Я не знав, куди дивитися. Переді мною стояв чоловік у пухнастому, ніби хутряному, з металевим відблиском, одязі. Він тримав під руку жінку в пурпурній сукні у великі, ніби павині очі, що раз у раз кліпали. Так, мені не здалося — очі на сукні справді розплющувалися й заплющувалися. Доріжка, на якій я стояв за цією парою разом з десятком інших людей, помчала ще швидше. Між площинами біло-матового скла виднілися освітлені кольоровими вогнями пасажі з прозорими склепіннями, по яких, поверхом вище, без упину топталися сотні ніг; всеохоплюючий шум то посилювався, то затихав, коли тисячі людських голосів і якихось звуків, для мене незрозумілих, а для інших значущих, поглинав черговий тунель не відомо куди спрямованого маршруту. В глибині, на задньому плані, повітря прошивали у всіх напрямках рухливі тіні якихось машин — можливо, літаючих, — бо часом вони мчали навскіс угору або вниз, наче вгвинчувались у простір. І я мимоволі очікував якоїсь страшної катастрофи: можливо, це були повітряні залізниці, але ж ніде не бачив ані тросів, ані рейок. Коли ці бурхливі урагани льоту хоч на мить стихали, за ними виринали повні людей величаві площини, ніби літаючі пристані, що повільно рухалися в різних напрямках — розминалися, піднімалися: здавалося, вони перетинали одна одну. Важко було зупинити погляд на чомусь нерухомому, бо вся навколишня архітектоніка складалася, здавалось, із руху, зміни; й навіть те, що я спочатку сприйняв за крилату стелю, виявилося тільки навісними ярусами, на місце яких зараз стали інші, ще вищі…”


Слідкуйте за фантастичними новинками від видавництва “Навчальна книга — Богдан” на їхньому офіційному сайті https://bohdan-books.com. В асортименті представлені такі визначні письменники, як Рей Бредбері, Роджер Желязни, Дуґлас Адамс, Станіслав Лем і не тільки. Купувати на сайті видавництва завжди вигідніше!

 

 

 

Leave a Reply

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *