Казковокороткояскраводобра історія

Енде М. Диявольськигеніальноалкогольний пунш бажань. — Х: Віват, 2017. — 192 с.


Багато з нас дивилися в дитинстві мультик «Вунш-Пунш», співчували відважним коту й ворону, разом із ними розгадували загадки, аби перешкодити злим чарам, і щоразу переймалися: чи встигнуть головні герої до опівночі? Минули роки, і видавництво “Vivat” зробило подарунок для своїх читачів – видало книгу, що лягла в основу мультсеріалу.

Дитяча повість Міхаеля Енде «Диявольськигеніальноалкогольний пунш бажань» може розчарувати прихильників екранізації, адже вона надзвичайно коротка в порівнянні з мультсеріалом. Безліч історій та різноманітних проклять у повісті виявляються описом одного-єдиного вечора напередодні Нового року і одного-єдиного (але надзвичайно складного) чарівного зілля, назва якого власне і є назвою повісті. Але автор свідомо зробив історію такою короткою, а ставки героїв – надзвичайно високими. У цій оповіді під загрозою цілий світ, і будь-яке її продовження програло б як за емоційним напруженням, так і за подієвим рядом.

Починається повість тим, що до злого чаклуна приїжджає на гостину його тітка, зла відьма. В обох протягом року сталося чимало проблем, через що в чаклуна та відьми зривається контракт із пеклом, тож новорічний вечір – їхній останній шанс виправити ситуацію. На заваді лиходіям можуть стати тільки ворон Якоб та котик Мауріціо.  Ну, хіба ще новорічне диво.

Завдяки тісним часовим рамкам повість дуже чітко структурована, її навіть можна перевіряти хронометром. Замість нумерації розділів ми бачимо показники годинника і просто шкірою відчуваємо оте невблаганне цокання, яке переслідує героїв, крихта за крихтою відбираючи в них надію.

Повість лінійна і проста. Пунш вариться. Чаклун із відьмою граються в слова, не довіряючи одне одному. Кіт та ворон з усіх сил намагаються їм завадити, адже чарівний пунш виконає все, сказане тими, хто його вип’є, варто лише промовити щось прямо протилежне. Така величезна різниця сил та грізна загроза і робить просту повість такою захопливою і чарівливою.

Тут, до речі, ховається ще одне розчарування для шанувальників мультсеріалу – оригінальної та харизматичної черепахи Ної в повісті нема. І взагалі, з жіночих персонажів діє лише зла відьма Тиранія, що, без сумніву, засмутить багатьох читачок. А можливо, й читачів.

Ще одним недоліком повісті можна назвати статичність персонажів. За всю книгу розвивається лише персонаж Моріса-Мауріціо, розкриваючись перед читачами з несподіваного (хоча насправді не надто неочікуваного) боку. В той час як ворон, чаклун та відьма виписані яскравими, але статичними персонажами.

Міхаель Енде написав «Пунш бажань» у 1989 році і намагався цією повістю привернути увагу до проблем екології та нищення живої природи. Адже в реальному світі всі біди, відвернуті в повісті зусиллями Якоба та Мауріціо, залишаються. І творять їх зовсім не чаклуни та відьми…

Оригінальна німецька назва книги «satanarchäolügenialkohöllisch» скомбінована зі слів «Satan» (Сатана), «Anarchie» (анархія), «Archäologie» (археологія), «Lüge» (неправда), «genial» (геніальний), «Alkohol» (алкоголь) і «höllisch» (пекельний). Через таку складність в жодному перекладі так і не зуміли абсолютно точно передати гру слів. Однак перекладачка Світлана Орлова гідно впоралася як з цим викликом, так і з багатьма іншими.

А викликів було чимало. Мова чаклунів та рецепт Пуншу ґрунтуються на суто німецькій грі слів, яку важко перекласти іншими мовами. Однак українське видання «Чарівного пуншу» має хороший  переклад, якісний друк та красиві, хоч і чорно-білі ілюстрації.

Це цікава, оригінальна і легка для прочитання повість. Вона захоплює однаково і малих, і дорослих читачів, дарує коротку зустріч із казкою та новорічним дивом, нагадує про повагу до тих, кого люди самонадіяно звуть братами нашими меншими.

Інна КОВАЛИШЕНА

Leave a Reply

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *