«Голеор»: Ласкаво просимо до світу слов’янських дводушників

Щоб буде, якщо класичного героя із зарубіжного young adult помістити в світ слов’янської міфології? Вийде «Голеор» Роксани Тимків. Це цікава пригодницька історія для підлітків, хоча й дещо сирувата.

Авторка переносить нас у вигаданий світ, де слов’янські боги живі-здорові і все ще панують над людьми. Саме вони, за легендою, наділили людей другою тваринною іпостассю, щоб вона забрала всі негативні риси на себе — до слова, втілити план вдалося не дуже. Кожна людина має фіксовану тваринну іпостась. Але трапляються і винятки — люди, які можуть набувати практично будь-якої тваринної подоби. Їх називають Голеорами. Вони народжуються рідко і, безперечно, цінуються. Саме про такого хлопчину на ім’я Дарій і піде мова.

Правитель його держави доручає хлопцю знайти могутній артефакт, який підкоряється лише Голеорам — нащадкам самого Велеса. У багаж йому дають різношерсту команду таких самих, як і він, бідак. Персонажі не надто воліють працювати разом, але змушені. Так починається подорож.

Окрім самого Дарія, героїв досить багато. Не всі вони прописані повноцінно, і, чесно кажучи, половину з них можна було б викинути взагалі. Вони введені в сюжет лише для того, щоб виконати певну одиничну функцію. Наприклад, дуже неординарна міфічна істота Поновіт з’являється в певний момент подорожі, виконує покладене на нього завдання і зникає. Воно б, може, й непогано, якби авторка якось плавніше ввела його в сюжет, а то він вистрибує, як «чорт з табакерки». Та й істота це цікава, можна було б розвинути цю лінію.

Найкраще прописаний, звичайно, Дарій і, мабуть, Ведана. Відчувається, що і авторка симпатизувала їм найбільше, і часу найбільше приділила. У першого є непоганий бекґраунд, а словам і вчинкам другої відводиться доволі великий шматок тексту. Решта з цієї компанії злилися в мене в одну яскраву пляму. Якщо Оріян та Оріяна ще виділялися за рахунок своїх оригінальних стосунків «брат-сестра», то Яртура та Світояра я плутала майже до самого кінця.

Насправді найбільше питання виникло щодо конфлікту. Головні герої не хочуть віддавати сильний артефакт правителю-тирану, який вже не один рік веде війну з сусіднім королівством, але змушені підкоритися і вирушити на його пошуки, бо під загрозою їхні рідні. Але по факту обидва правителі ворогуючих держав більше схожі на дітей, які не поділили іграшку в пісочниці, ніж на жорстоких можновладців.

СИЛЬНІ СТОРОНИ КНИЖКИ

Динамічність. Книжка читається буквально за вечір. Легка, не перевантажена мова.

Досить цікавий світ, де люди змушені уживатися зі своєю другою тваринною іпостассю. До того ж, піднімається тема «Як воно бути не таким, як всі, навіть у такому химерному світі».

Прив’язка до слов’янської міфології. Хороше вплетення в сюжет міфічних істот: упирів, Поновіта, дочок Мари. Відчувається, що авторка вивчала це питання.

СЛАБКІ СТОРОНИ КНИЖКИ

Книзі явно не вистачило обсягу, і це очевидно з самої побудови сюжету: подекуди авторка хаотично перекидає читача з локації на локацію, ніби в квесті. Додати б книзі ще з 150 сторіночок — й історія вийшла б плавнішою.

Крім того, подекуди шкутильгає мотивація героїв. Якщо спочатку правитель Лютияр примушує героїв вирушити в подорож під страхом смерті їхніх близьких, то у фіналі, переховуючись у лісах, жоден персонаж про це не згадує, та й сам Лютияр жодним чином не використовує цей важіль.

Гадаю, варто зробити попуск на те, що це дебютна книга Роксани Тимків. Попри все потенціал відчувається навіть в цьому невеличкому романі. Тож нових творчих злетів авторці!

КОМУ ЧИТАТИ?

  • Підліткам, які люблять динамічні фентезійні сюжети.
  • Любителям нехитромудрих книжечок на один вечір.

КОМУ НЕ ЧИТАТИ?

  • Тим, хто вже «собаку з’їв» на таких книгах.
  • Тим, хто любить вишукувати «роялі в кущах» сюжету.

Віка РУДА

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *