«Злочини Ґріндельвальда»: Чарівне зло

Що ближчим ставав листопад, то більше ми згорали від нетерплячки побачити «Злочини Ґріндельвальда». І ось 15 листопада прем’єра відбулася. Забиті кінозали, шалений розпродаж мерчу та книжок всесвіту, англомовні сеанси, тисячі коментарів та оглядів у соцмережах. Але неможливо позбутися відчуття, що другі «Фантастичні звірі» все ж не стануть новою поттеріаною. Так часто буває, коли франшиза розривається між чимось новим і пасхалками.

Обережно, далі будуть спойлери!

Питання зла

Про Ґелерта Ґріндельвальда ми дізнаємося суттєву інформацію у сьомій частині поттеріани, яка розкриває передісторію Дамблдора. «Для загального блага» — саме так звучить гасло двох юнаків, об’єднаних спільним прагненнями, ідеями та жадобою до величі. Зрештою Албус змушений стати на герць зі своїм другом і здолати його, оскільки він єдиний рівний йому за силою чаклун. «Злочини Ґріндельвальда» повертають нас у 1927 рік, коли загроза темного чаклуна лише розгорталася.

Прізвище Ґріндельвальд відоме, мабуть, усім. У переліку найнебезпечніших темних чаклунів усіх часів він не удостоївся першого місця тільки тому, що на покоління пізніше з’явився Відомо-Хто, відібравши в Ґріндельвальда його корону. Оскільки Ґріндельвальд не поширював свого терору на Британію, то подробиці його приходу до всемогутньої влади тут не так широко відомі.

Прикро, що фільм продовжує лінію Ньюта Скамандера та інших героїв із першої частини. Не зрозумійте мене неправильно: магічні істоти, чаклунська Америка, пара Ковальські та Квінні були абсолютно чарівними. Але в контексті бунтівного нетерпимого руху Ґріндельвальда хотілося б спостерігати за більш зацікавленими в цьому особами. Творці намагаються підв’язати їх в цю круговерть, але це їм вдається не надто добре. У результаті маємо протагоністів, які і самі не впевнені, навіщо вони в цій історії.

Водночас «темний бік» — саме те, заради чого варто дивитися «Злочини Ґріндельвальда». Ґріндельвальд у виконанні Джонні Деппа зачаровує своїх прибічників, іде на все заради своєї справи. Кульмінаційна сцена, коли він виголошує запальну промову («мої брати і сестри»), маніпулює аврорами та суспільною думкою, зрештою, навіть переманює на свій бік Квінні, пробирає до кісток. У чаклуна є чітка ідеологія і стиль, на відміну від Волдеморта. Переглянувши «Злочини», усвідомлюєш, що Том Редл — просто хлопчисько з садистськими нахилами, який вирішив погратися в темного лорда. За всю кінофраншизу поттеріани та сім книжок нам мало пояснюють кінцеву мету Волдеморта. А от Ґелерт чітко собі уявляє, що тим маґлам, які лишаться в живих, вготована роль нижчої раси, рабів. Із надзвичайною незворушністю він та його поплічники вбивають сім’ю нечаклів, виносять їх у трунах і займають їхній будинок. На мою думку, те, що заавадити немагічне маля доручають саме жінці, уже свідчить про ставлення чаклунів до звичайних людей. Адже ми звикли, що в масовому продукті на жорстокі вчинки здатні лише бездушні тварюки чоловічої статі чи абсолютно схибнуті герої або героїні. А послідовниця Ґріндельвальда видається абсолютно адекватною. За винятком, звісно, своїх шовіністичних поглядів. Як на мене, то «Злочини» роблять те, на що не спромоглася поттеріана, — нарешті розкривають нам суть цих двох війн, ідеології слизеринців, причин розколу магічного суспільства на ґрунті магічності крові.

Нові концепти

Ролінґ була б не Ролінґ, якби не ввела ще кілька нових штук до і без того заплутаної системи магії. Оминемо слідчі здібності ніфлера і перейдімо одразу до найцікавішого — Кровної клятви. Ми вже знайомі з Незламною обітницею: її дає Снейп Нарцисі Мелфой, присягаючись захищати Драко. Для її укладення потрібно обидві сторони та третя людина, яка її засвідчить. У разі порушення обітниці — смерть. Кровна клятва, яку в юності дають Албус і Ґелерт, має фізичне втілення у вигляді кулона з кров’ю кожної зі сторін. Хлопці клянуться, що не будуть битися один з одним. Оскільки нам відомо, що Дамблдор таки переміг Ґріндельвальда, то стає очевидно, що цю клятву можна обійти, скасувати або навіть знищити. Як би там не було, Кровна клятва у подальших частинах виявиться потужним кліфгенґером.

Інший цікавий момент — легенда про фенікса, який являється до члена родини Дамблдорів у скрутну годину. Тут Ролінґ, схоже, намагається нас заплутати, вкладаючи у вуста Ґріндельвальда фразу «Твій брат, Дамблдор […]» до Креденція, до якого якраз прибився фенікс. Навряд чи темний чаклун каже правду — або ж ці слова мають невідомий нам контекст — бо тоді завалилася б сьома частина поттеріани. «Смертельні реліквії» (книжка, не фільм) чітко зазначає, що в Албуса був лише один брат — Еберфорс. Тож, швидше за все, тут не все так просто. Можливо, ми трохи дослідимо феніксів у майбутньому.

І третє, про що варто згадати, — маледіктуси. Це носії кровного прокляття.  Воно змушує носія перетворюватися на звіра, і той врешті-решт навіки залишається у набутій подобі. Наджіні (Клаудія Кім) перекидається на велику змію. У поттеріані вона стане фамільяром Волдеморта, що поки виглядає досить дивно, адже саме вона застерігає Креденція не долучатися до Ґріндельвальда.

Загалом, магія у других «Звірах» виглядає набагато епічнішою і сучаснішою, ніж у восьми фільмах про Гаррі Поттера. Частково це завдяки красивезним спецефектам, частково завдяки самому сюжету. Згадайте лише масовий Фініте в кінці! Я лише побоююся, щоб Ролінґ не наробила, як і в поттеріані, ще більше дірок у системі магії світу. Вона цим, на жаль, часто грішить: додає якусь нову круту штуку, яка потім рушить картковий будинок попередніх частин. Але і в цьому є позитивний момент — буде де розгулятися фанфікерам!

Бразильський серіал у дії

А тепер до поганого. Поки Креденцій у парі з Наджіні розшукує свою родину, нас знайомлять із кількома новими персонажами: братом Ньюта Тесеєм, його нареченою Летою Лестранж та месником Юсуфом Камою. Разом із героями глядач намагається з’ясувати, чи був Креденцій братом Лети — Корвусом, який вважається мертвим. Оскільки ця лінія з кількома підлінями займає більшу частину екранного часу, то стрічка видається нудною і затягнутою.

Проблема в тому, що кінофраншиза — це не серіал і не книжка, де на флешбеки і передісторії можна відвести цілу серію чи розділ, але «Фантастичні звірі» намагаються поводити себе саме так. Якщо вже назвали фільм «Злочини Ґріндельвальда», то будьте ласкаві зосередитися на них. Натомість ми отримуємо заплутані родинні зв’язки, варті бразильського серіалу, та не менш нудні романтичні лінії: Ньют/Тіна, Ньют/Лета. Добре, що хоч останню показали натяками.

Неточності чи то так треба?

Не встиг фільм з’явитися, як посипалися статті «Що не так з «Фантастичними звірами»-2». У гонитві за пасхалками у фільм заштовхали молоду Макґонеґел, яка на той час уже викладає у Гоґвортсі, хоча ще не мала б. Це, мабуть, найбільший прокол, або ж наші попередні знання про вік професорки неточні. Албус викладає Захист від темних мистецтв, хоч у всіх книжках говорилося, що викладав він Трансфігурацію. І це також можна пояснити тим, що він перебував на цій посаді лише певний час — висувати теорій можна море. Та й взагалі, відколи це стало можливо являтися і роз’являтися в Гоґвортсі?

Не менш значним фактом є і те, що рід Лестранжів, згідно зі «Злочинами…», обривається на Леті. Проте в майбутньому нам відомі принаймні двоє представників цього роду: Рабастан і Рудольфус, за якого вийшла заміж Белатриса Блек. Можна припустити, що такі роди гілкувалися і тому прізвище Лестранжів не кануло в лету разом із Летою.

Але найзагадковішою, на мою думку, залишається розірвана листівка від Тіни із Парижа, яку знаходить на своїй підлозі Ньют. Як вона потрапила туди з речей Квінні, коли встигла порватися? Або занадто швидко показали, або щось вирізали. Вже не кажучи про те, що все це виглядає як «рояль у кущах».

Картинка та сценарій

Будемо відверті, другі «Фантастичні звірі» — напрочуд красиве кіно. Що костюми, що графіка — все зроблено на найвищому рівні. Якщо дивитися на великому екрані, то отримуєш справді естетичну насолоду. Усі локації доповнюють емоційний стан сцени. Костюми додають харизми там, де актори не дограють. Магічні бої спалахують яскравими кольорами. Крупні плани камери на обличчях Лети і Ньюта говорять про їхні стосунки більше, ніж слова. Ще мені сподобалася сцена у дзеркалі Яцрес, коли Албус і Ґелерт дають Кровну клятву. Камера фокусується на переплетених пальцях юнаків, роблячи жест майже еротичним, доріаноґреєвським.

Про сценарій так багато хорошого не наговориш. Він відверто провисає. Так, тут багато смачних діалогів, є кілька шикарних сцен (і здебільшого вони з Ґріндельвальдом), але цілісної картинки не складається. Нам торочать, що Ньют — це головний герой сього дійства. Але він абсолютно позбавлений мотивації до квесту і досі залишається емоційно до нього незалученим. Згадаймо для порівняння того ж «Гобіта»: Більбо не хотів покидати свою зону комфорту, однак одразу став невід’ємною частиною команди. Те саме питання до Тіни. Вона там аврор чи тільки для галочки? Як на мене, якби історію розповідали а хоч би й з точки зору Тесея Скамандера, який безпосередньо зацікавлений у цьому конфлікті як аврор, то не треба було б плодити ті бразильські серіали з псевдозаручинами чи закоханою помічницею. Сюжет нудний — і від цього нікуди не дінешся, і саме за це будуть ліпити низькі оцінки.

Невже провал?

«Злочини Ґріндельвальда» геть не ідеальний фільм, але провальним його назвати важко. Це твердий середнячок, який варто переглянути в кінотеатрі на великому екрані, можливо, навіть не один раз, якщо ви поттероман. Стрічка чіпляє якісною картинкою, численними деталями магічного світу та харизматичними антагоністами. На додачу ми вперше бачимо молодого й привабливого Албуса Дамблдора у виконанні Джуда Лоу (хоча краще б вони показували його в трейлерах менше для збереження інтриги) і трохи дізнаємося про характер Ніколаса Фламеля. Але фанатам варто значно знизити поріг очікування, тому що мінусів набереться багацько. І ці мінуси здатні добряче зіпсувати враження від перегляду.

Оксана ПРОНЬКО

1 коментар до “«Злочини Ґріндельвальда»: Чарівне зло

  • Ольга Мігель
    22.11.2018 р. о 08:29
    Permalink

    Підписуюсь під кожним словом!
    Від перегляду отримала чимало вражень, але все ж БОМБИ не вийшло – сценарій слабкий.
    Чекатимемо на наступні частини та сподіватимемось, що їх не поріжуть через низькі касові збори, бо ліній тут наплодили чимало.

    Відповідь

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *