Не танцюй з драконами

Важко повірити, але “Пісні льоду і полум’я” у 2019-му виповнюється 23 роки. Минуло майже вісім років від публікації останньої частини. Джордж Мартін навіть перестав писати на своєму блозі, що “ось цього року вже точно “Вітри зими” будуть”, і просто обіцяє, що вони таки будуть, час від часу підгодовуючи нас окремими розділами. Звісно, фанатський апетит буде вгамовано на деякий час історією Тарґарієнів “Вогонь і кров”, але шанувальнику “Пісні…” хочеться більше. Тож поки ми чекаємо, мов Хачіко, згадаймо, що відбувалося в останній опублікованій частині серії “Танок драконів”.

“Танок драконів” — роман, присвячений, перш за все, Данерис Тарґарієн і Джону Сноу. Порівняно з попередніми частинами, він менш динамічний у подіях, тому що основна частина тексту розвиває характери цих героїв і намагається показати вагання, причини тих рішень, які вони приймають попри різке несхвалення оточення.

“Найпідступніше в неволі те, як легко до неї звикнути”.

Данерис застрягла в Міріні, не в змозі налагодити життя міста і вгамувати Синів Гарпії, котрі вбивають її прибічників. Вона прагне мирного вирішення конфлікту, а тому стримує своїх войовничих радників, відмовляється від почуттів до Дааріо, погоджується вийти заміж за Гіздара зо Лорака і прийняти культурні особливості міста: незручний одяг, незручний трон, несмачна їжа, довгі безглузді прийоми. Коли до неї доходить вістка, що її дракони полюють на худобу і самих людей, вона садить їх на ланцюг у глибоких підземеллях. Останнє є досить символічним: сковуючи своїх дітей-драконів, Данерис і сама стає безвольним заручником, не більш ніж іконою-маріонеткою. У фінальному розділі Матір драконів скидає з себе кайдани і летить разом із Дрогоном — нарешті вільна, нарешті рішуча.

Джордж Р.Р. Мартін. Танок драконів / пер. з англ. Наталії Тисовської. — К.: КМ-Букс, 2018. — 1152 с.

По інший бік моря, у Вестеросі, на Стіні Джон Сноу готується до затяжної зими і битви з Чужими, в якій кожен меч стане в пригоді. Через це він приймає непопулярне рішення взяти у Варту дикунів. З іншого боку на нього тисне Станіс, і ресурси все тоншають і тоншають. Юний лорд-командувач розривається між тим, щоб вчинити по совісті, не зрадити присягу і вижити в цьому божевіллі. Зрештою невдоволення його наказами сягає піку, і Джон отримує ножа в спину — у буквальному сенсі. Особисто в мене так ніколи серце не завмирало за всю серію, як у той роковий момент.

Паралельно розвиваються ще кілька ліній, зокрема Тиріона, який навіть у полоні та рабстві не хнюпить носа і викручується з найзагрозливіших ситуацій. Виділяється і лінія Мартелів, яка в певні моменти навіть перегукується з лінією Данерис. Доран Мартел, заспокоюючи розбурханих “піщаних змійок”, каже:

“Князь із легкістю може скликати списи, але зрештою розплачуються за це діти. І заради них мудрий князь не починатиме війни без вагомих підстав, а тим паче не починатиме війни, в якій йому не перемогти”.

У той же час Матір драконів у Міріні взяла з кожного дому тамтешньої еліти по дитині, але не має духу використати їх як інструмент впливу на Синів Гарпії.

Несподівано нас повертають до Теона Ґрейджоя. Пан Мартін любить взяти ненависного персонажа і змусити читача вкотре змінити до нього ставлення. Смердюк — саме таким є його нове ім’я — став іграшкою у руках садиста Ремсі Болтона. Його тіло понівечене, його гордість втоптана в землю, його місце нижче мисливських псів. Сцена з віродеревом стає яскравою кульмінацією вибудови характеру цього персонажа. І на межі забуття самого себе Теон зважується на спокуту — тікає з Джейн Пул, фальшивою Арією Старк.

Так само і Серсі Ланністер має пройти дорогу розкаяння, хоч і нещиру. Її покарання дуже символічне: без одягу, позбавлена волосся у всіх місцях на тілі вона має подолати шлях через натовп, щоб довести свою невинність своєрідним ритуалом очищення. Колись горда левиця зазнає падіння і приниження, на деякий час зціплює зуби, але, безперечно, плекаючи в голові помсту.

Читайте також: 15 цитат із роману “Танок драконів” Джорджа Мартіна

Водночас автор продовжує розвивати міфологію свого світу. Вона чимдалі химерніша і таємничіша. Роман відкриває розділ про варга, здатного заселятися у численних звірів. Шкуромін Варамир на порозі смерті подумує над тим, щоб здійснити щось немислиме — заселитися в людину. Це втім вдається Брану, якому винесли вирок, що він більше ніколи не буде ходити, проте зможе літати. Коли ситуація того вимагає, він бере контроль над Ходором. Доля дітей Неда Старка — як на мене, одна з найцікавіших ліній у всій серії. Почавши “Гру престолів” зі знахідки деривовченят, автор надав Півночі та її жителям атмосфери глибинної міфічності. Молодші Старки по-різному ставляться до свого дару, але він так чи інакше слідує за ними. Арія, хоч і давно розлучилася з Німерією, досі бачить сни через очі свого деривовка. Іронічно, та в деякому сенсі добрий чоловік вчить її шкуромінству: тільки перекидається вона в своїй власній шкірі на різних людей. Здається, “Вітри зими” мають стати кульмінаційним моментом для усіх міфічних елементів світу.

Загалом, “Танок драконів” не ковтається за три дні, як це було з попередніми частинами. Його треба читати повільніше, щоб насолоджуватися кожною сценою, кожною деталлю, яку пропонує Джордж Мартін. Особливо це помічаєш при другому прочитанні роману: ніби заново відкриваєш для себе книгу.

Щодо українського видання від “КМ-Букс”, то я здебільшого задоволена. Навіть на обкладинку поставили фото серіальньої Данерис, якій відведено в романі ключову роль. Переклад Наталії Тисовської приємний, читається легко. Єдине, що для мене залишилося не зовсім зрозумілим, чому “A Dance With Dragons” перетворився на “Танок драконів”. “Танок з драконами” і “Танок драконів” все ж трохи різні речі.

У виданні є карти та додатки з переліком персонажів, але жахливо не вистачає змісту. Можливо, це тільки зі мною так, але я люблю слідкувати за послідовністю POV-ів при читанні “Пісні…”, повертатися на улюблені розділи, дивитися, скільки ще лишилося до лінії улюбленого персонажа.

Незабаром у “КМ-Букс” вийде український переклад супутньої до серії книжки “Вогонь і кров”. Вона присвячена історії Тарґарієнів, записаної мейстром Цитаделі, та проілюстрована Даґом Вітлі. Очікуємо цей гостинець і схрещуємо пальці, щоб Джордж Мартін завершив роботу над “Вітрами зими” у 2019 році.

Оксана ПРОНЬКО

1 коментар до “Не танцюй з драконами

  • Ольга Мігель
    05.01.2019 р. о 01:33
    Permalink

    Вісім років?! Уже вісім років?! Курва, яка я стара…

    З.І. Гадаю старий пролаза вже все дописав, просто не видасть до завершення серіалу через контракт з НВО -_-

    Відповідь

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *