“Творці та їх творіння”: Дебют, який відбувся

Про те, що книга “Творці та їх творіння” є дебютом, Віталій Роман чесно попереджає у передмові, і це одразу знімає цілу низку питань. Адже попри всі недоліки в дебюту є один позитивний момент, здатний перекреслити майже будь-які негативні, — він усе-таки відбувся. Тому першим ділом хочеться автора привітати. Це непроста справа, і надруковані примірники свідчать, що пророблено велику роботу, тож результат викликає, як мінімум, інтерес.

Утім заради справедливості слід відзначити і не дуже приємні речі. Спочатку чисто технічний момент. Це і до автора, але, перш за все, до коректора — у книзі дуже багато русизмів і стилістичних огріхів. Трохи заважає читати, псує атмосферу.

Тепер про самі твори. Оповідання у збірнику не лише різних жанрів: містика, фантастика, магічний реалізм, фентезі — а й різні за своїми обсягом, структурою та і якістю теж.  Це і проста гра уяви із вигаданими героями ненаписаних творів. І світ, де діє, часом досить жорстко, така собі “виконавча служба” Творців. І важкий, а інколи ще й страшнуватий коматозний стан перед смертю. І наостанок майже чиста фантастика з подорожами у часі та паралельними світами.

Зрозуміло, що від збірки оповідань годі чекати однорідності. Автор і так зробив чимало, вивівши для всіх чотирьох один спільний знаменник — Творці, або ж деміурги, та їхнє намагання впливати на створені ними ж світи. Але різняться не тільки тематика і сюжети. Від оповідання до оповідання відрізняються і складність, емоційна напруга, а найгірше — їхній рівень. І мова не про глибину чи тонкощі композиції, не про приховані сенси чи їхню відсутність. Найбільше, так би мовити, “коле очі” слабкість розв’язки у половині творів.

Не буду спойлерити, але в історії про “виконавця” Адама фінал — це типовий “рояль у кущах”. Склалося враження, що автор просто не знав, як герою викрутитися із ситуації. Деякі натяки можна отримати із наступного оповідання, але уявімо собі, що ми прочитали тільки одне. Поза межами збірки воно викликає здебільшого здивування і відчуття розгубленості.

Оповідання “Сім кімнат”, у якому трохи є натяків, чому саме така розв’язка, мабуть, найбільш цілісне та чітке в плані ідеї та сюжету. І найважче для читання. Через постійну присутність смерті і трагічних переживань героїні кольором цього оповідання я б не вагаючись обрав чорний. І це єдине оповідання, до якого мені ніколи не захочеться повернутися.

Але досить про погане. Попри вищезгадані моменти у збірці чимало й справді цікавих ідей, роздумів, незвичайних ситуацій і пригод.Ідея, ніби герої літературних творів живуть в якомусь своєму всесвіті і по-своєму страждають, — не нова. Але в автора її оригінально переосмислено і подано.

Фото з офіційної сторінки книжки.
Віталій Роман. Творці та їх творіння. — Київ: Перун, 2018. — 256 с.

Оповідання про “виконавця” волі Творців взагалі тягне на екранізацію. Дуже цікавими є його здібності, от тільки кінцівку все ж бажано доопрацювати. Навіть у чорному оповіданні про нещасну Єву місцями пробиваються іскри хороших і потрібних емоцій та надій.

Але особисто мені найбільше припало до душі оповідання про крадія безкінечності. Можу помилятися, та, здається, воно й хронологічно з’явилося після перших трьох. Відчувається, що сам стиль оповіді став значно кращим, з’явилася атмосфера, десь вгадується відлуння класичної наукової фантастики золотої ери. Та й пригоди героя не залишають часу на нудьгування. У цьому оповіданні, як і в інших, вистачає роздумів про важливі аспекти нашого буття, але тут їх органічно вплетено до сюжету, герой діє, розвивається, декорації змінюються, картинка, що виникає в уяві під час читання, “жива”, насичена. Можливо, цей твір при певному доопрацюванні потягнув би і на самостійне видання. Через це він трохи вирізняється з-поміж інших, не відчувається органічної спорідненості попри наявність і в цьому творі Творця. Але я радий, що автор включив його до збірки і показав, на що справді здатен.

Загалом книга справляє неоднозначне враження. Я не знаю, чи порадив би її комусь просто так. Але як дебютне видання, як заявка автора про свій потенціал та можливості — дуже непогано. Можливо, це прозвучить банально, але хочеться побажати і надалі наполегливо працювати і видаватися. Вірю, що кращі книги ще попереду.

Ігор ДЕЯК

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *