Епоха Відчаю. Книга перша: Сірий паладин. Пролог

Автор: Мирон Ольжич
Анотація: У світі, де честь та зрада, добро і зло сплелися нероздільно, де немає місця жалю та людяності, настає нова епоха. Нащадки древніх забутих родів підіймуть голови, аби нагадати світові про ту славу, що колись йшла за діяннями їхніх пращурів. У нездоланному бажанні влади та сили вони зійдуться на полях кривавих битв, аби довести свою могутність, вирішуючи долі цілих країн. Але навіть вони запізно зрозуміють, що епоха, котра почалася, – це Епоха Відчаю.

Пролог

На самому початку в Креонісі існувала лише Темрява. І проникала вона в усі закутки цього світу, поглинаючи все, до чого торкалася. Мирно ходила вона Креонісом і відчувала лише легкість та насолоду, спокій та блаженство був її дух, але одного разу все змінилося.

Небеса розітнулися, як мечем, і Промені першого Сонця впали на Креоніс. Розрізав Світло порожнечу мороку і волею його настав перший день. Злякалася Темрява, і згустила сутінки, там, де ще не сяяли Промені, і вийшли з мороку сінкори. І була їх шкіра блідою, волосся – смоляним, а очі кольору крові. І були вони прекрасні собою, стрункі та високі, але горді та самозакохані. Наділила їх Темрява вітеєю, своєю духовною силою, аби вони могли впливати на навколишній світ. І не було їм в цьому рівних, і прославили вони Темряву, і дали їй ім’я – Джаста.

Бачив це Світло і не бажав поступатися. Вражений, він спустив на Креоніс люменорів – сильних тілом і духом, високих та м’язистих. І була їх сила у братерстві, і теж вони мали вітею творця. Вони дали Світлу ім’я – Ороберіс.

Як тільки ступили люменори на землю, то почався бій. Зійшлися сінкори та люменори в смертельній битві, і не було їй кінця. Десять днів і десять ночей билися вони, і на десятий день перші Промені розпалили землю, і спалахнула вона. З полум’я того вийшов Арадор – кремезний та міцний, лиш один подих його спалював ворогів, і прийняв він бік Ороберіса. Слідом за Арадором вийшли з вогню і дхамони. Їх сила була в тілі, а їх вітея несла хаос. І кинулися вони в битву, оскільки єство їх був вогонь.

Джаста бачила, що сінкорам не виграти цю битву, якою б вітеєю вони не володіли, і тоді вона створила крадів. Зовні вони походили на сінкорів, але мали ікла та кігті і вміли заліковувати свої рани. Джаста поспішала і наробила помилок – кради мали надзвичайно малий вітейний хист, а тому переломити хід битви не змогли. Джаста це бачила і, зненавидівши крадів, вона їх зреклася.

Ороберіс розгнівався, бачачи несправедливість. Він здійняв вітри і сколихнув ліси. Із вітрів спустився Атеріс, він був легкий та швидкий. А з шуму лісового листя з’явилася Сілва – витончена та струнка. Вони об’єдналися з Ороберісом, і з лісів на заході вийшли перші гоноріси. Зовні вони походили на Атеріса і Сілву, увібравши в себе все найкраще від них, особливо спокій та легкість.

Джаста злякалася ще більше, а тому взяла частину сінкорів та найвідразливіших створінь і створила з них арахнотаврів. Вони з ненавистю атакували гонорісів, стримуючи їх на заході, але і арахнотаври не могли зупинити синів Світла.

Тоді розгнівана Джаста пішла на хитрість і обманом переманила дхамонів до себе, маніпулюючи їх пристрастями. Ороберіс був ображений і принижений, а тому відмовився від дхамонів. Вони одразу ж прийняли подобу демонів і зрозуміли, що були обмануті.

Майже програла Темрява битву, але в останні миті зібрала вона всі свої сили і створила Навь – царство смерті. Вклавши в неї всю свою ненависть та жагу помсти, вона наповнила її порожнечею та болем. Відкривши ворота Наві, Джаста випустила звідти створених нею морлоків, низьких, приземистих, кровожерливих створінь, а разом із ними і шадів, високих та кістлявих, з запалими очима. Слідом за ними з Наві, вийшов Мортем, він уособлював собою смерть.

Побачивши страшний злочин Джасти, Ороберіс розгнівався і сам вступив з нею в битву. У запеклому бою, йому вдалося ранити Джасту в ліве плече. Краплі крові потекли з рани, і в момент, коли вони впали на землю, з них з’явився Сангар, підступний та жорстокий, він із ненавистю накинувся на Ороберіса, але теж не зміг одержати перемоги.

Побачивши, що програє, Темрява сколихнула Креоніс, здійнявши океани, з яких вийшла Флаента, тендітна, але примхлива. Гігантські хвилі накрили континент, але Ороберіс не бажав смерті нікому – ні світлим, ні темним. Він здійняв частину земель, даруючи його усім живим. Новий континент отримав назву Геліодор. Згадавши про гонорісів на заході, Ороберіс підняв з-під води Білі Острови і як вибачення за запізнення дарував їм Вітерум, місто благословенне ним самим.

Джаста була у розпачі. Не знаючи, що робити, кинулася тікати, й  Ороберісу вдалося загнати її до Наві разом із морлоками і запечатати там. Розділивши Явь – царство живих — і Навь – царство мертвих —, він тим самим створив Правь, єдиний закон, що оберігав межу між світами.

Ороберіс розділив землі поміж людьми, так він назвав представників усіх створених ним та Джастою народів. Після цього він наказав решті рівних собі не втручатися в життя людей, і вони пішли. На останок же Ороберіс заповів своїм створінням, щоб вони ніколи не воювали і жили в мирі і згоді. Так сказано в древніх літописах, що збереглися до цих днів, але заповіту Ороберіса не судилося збутися.

6 коментарів

  1. Я розумію, що це просто грамарнацтво, але не можу промовчати: в українській мові немає вь 🙂
    Є дивною спроба поєднати родовірські поняття Яв та Нав з вестерновими назвами.
    Проте проблема тут у іншому: формат “біблійного одкровення” є нормальним для супутніх матеріалів до настільних та комп’ютерних ігор, але це не кращий початок для самостійного літературного твору.
    P.S. Де ж тут цей сіренький паладин? 🙂

    1. Дякую за коментар!
      Такий стиль прологу був обраний аби підкреслити його легендарність та міфічність. Прикро, що Ви побачили в цьому проблему. Втім, роман уже готовий, я планую викладати й надалі, тож читайте – можливо й сподобається)
      Добра Вам!

  2. яв-прав-нав якось вибиваються з поміж інших назв міфу про світотворення.
    я так зрозуміла, світ цей буде населений расами подібними до вампірів, ельфів, людей, павуків..?
    люблю книги з картами) за це окрема вподобайка. Чекаю на продовження.

    1. Дякую за коментар!
      Насправді, намагався відійти від шаблонів якомога далі, створюючи власні раси з їх індивідуальною історією. Лише читач тепер зможе сказати – наскільки мені це вдалося)
      Сам я також великий фанат мап, тож вирішив підійти до роботи серйозно. Дякую, що оцінили)
      Добра Вам!

  3. Явь-Правь-Навь – набагато краще звучить з м’яким знаком (язик не ламається xD)
    Давайте продовження, бо давати оцінку за пролог досить складно 🙂
    Але коли читала, то враження складались приємні, і я тепер в очікуванні чогось масштабного.

Leave a Reply

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *