Сашко думав, що після універу, відслуживши у ЗСУ та повернувшись у мирне життя рідного міста після війни, буде просто вливатись у неквапливий ритм спокійного міста. І навіть трошки турбувався, що занудьгує.
Але він і не уявляв, що влаштувавшись оператором відеонагляду у відділ охорони офісного центру, сповненого айтівцями та дизайнерами, з першого ж дня почне потрапляти в адреналінові ситуації: то вурдалака у басейні дружелюбності навчатиме, то крокодила-маніяка до психлікарні доводитиме, то джину його східні витребеньки реалізовувати допомагатиме, то сусідського демона приручатиме, то на даху займатись йогою домовим заважатиме, то улюбленого домашнього тарантула примхливої львівської родини лікуватиме, то… Та ще багато чого! І навіть закохатися встигне…
Але герой завжди залишається героєм. І у мирний час. Це його сутність. Це його шлях за внутрішнім покликом. Проте на цьому шляху без гумору точно не обійтись : )