У кожного міста є Господар — його душа і захисник. А у львівського Господаря є масистий кіт-британець Йозеф, Його Величність Нарцисімус і граф Пляцкопоїдатус. Що робити бідолашному котику, коли Господаря викрадають, Львів хочуть знищити четверо загадкових вершників, а магічна оборона підточується з кожним днем?
Пам'ятаєте старі гангстерські бойовички і кунг-фу екшени? Фонда Лі обожнювала їх дивитися, і "Нефритове місто" — це очевидне дітище цієї естетики. От тільки гангстери тут — не зовсім гангстери, а міцні воїни Зеленої Кістки, на долю яких колись випала боротьба за незалежність країни, а тепер вони стали найвпливовішими людьми острова Кеконь. Клани тримають під крилом бізнеси, збирають данину, налагоджують угоди, стережуть території та вгамовують злочинність. Завдяки нефриту — унікальній субстанції, яка надає їм надприродних сил — вони все одно що міфічні герої, земні напівбоги, вплив яких важко переоцінити. Та що станеться, якщо два найбільші клани почнуть між собою війну?Читати далі
Після трирічної перерви “Зоряна Фортеця” оголошує новий конкурс мініатюр «(Без)виграшні сценарії». За традицією, учасники самостійно оцінюють роботи один одного, а згодом проводять майстер-клас із розбором найцікавіших історій.
Пояснення до теми:
Чи існують ситуації, коли виграти неможливо, або людський інтелект і воля здатні перемогти навіть за найбезнадійніших обставин?
Вікторія Шваб — популярна американська авторка молодіжного фентезі, найбільш відома серіями “Кольори магії” та “Лиходії”. Неодноразово відзначена в преміях читацьких симпатій, а за роман “Незриме життя Адді Лярю” була номінована на премію Локус у 2021 році.
Почала видаватися в 2011 році — і відтоді видала вже чимало книжок, кожну з яких читачі тепло приймали.
Якщо вам на очі траплялася диологія Дани Шварц “Анатомія” і ви навіть підчитали анотацію, то у вас могло виникнути питання: “А це точно щось фантастичне?”
І справді, історія оповідає про юну шотландську леді Гейзел початку ХІХ століття, яка прагне стати — нечувано!
Щороку він обирає зневірену в коханні дівчину. Залицяється, турботливо склеює розбите серце, а згодом підшукує годящу пару і віється за вітром. Жодних спогадів чи душевних ран. Цього разу все мало пройти, як зазвичай, але… здається, Кіра йому по-справжньому запала в серце.