Як я прочитала янг-едалт фентезі і не поїхала дахом
У 2024 році українською вийшло багацько янг-едалту, аж очі розбігаються. Усі в красивих оформленнях, більшість з цікавими анотаціями і, звісно ж, любовними лініями. Сьогодні розповім про кілька таких книжок: від найгіршого до найкращого.
4. Е. Дж. Меллов "Пісня вічних дощів"
Найкраще, що можна сказати про цей текст — що в нього гарний переклад Остапа Гладкого. Дія відбувається в Темному-Темному Королівстві злодіїв, королівстві Пороків та Розпусти, головна героїня — наймолодша зі Спокусливих і Темних сестер-чарівниць Мусаї Ларкира з Трагічною Нищівною силою. Лорд Дарій прибуває сюди, щоб знайти спосіб уколошкати свого Лихого дядька-наркомана й врятувати своє королівство від його Підлого правління. Ларкира охоче береться за цю роботу. Ще й сам лорд Дарій доволі симпатичний…
Сподіваюсь, ви зрозумієте, чому я закинула на 125 сторінці. Авторка силується створити порочну атмосферу, але виходить дуже штучно й подекуди навіть смішно. Як на те, розпочинати роман фразою “Маленькі дівчатка гралися в калюжі крові” треба вміти.
3. Лінетт Ноні "Тюремна цілителька"
Починалося все більш ніж цікаво. Ківа Мерідан працює цілителькою в неприступній в’язниці Заліндов і сама ув’язнена в ній. В обмін на допомогу вона чує тільки образи, життя у в’язниці жорстоке й нещадне. Та вона вірить, що рано чи пізно родина прийде по неї й врятує.
Паралельно в країні буяють повстання, а до Заліндова привозять смертельно хвору королеву бунтівників, з якої хочуть зробити приклад. Завдання Ківи — не дати їй померти до прибуття допомоги. Навіть якщо доведеться робити це не зовсім медичними способами.
Перша половина книжки — чудова. Ми тут маємо і виживання в складних умовах, і емоційну відчуженість головної героїні, яка боїться до когось прив’язуватися, адже в’язні швидко помирають, і зачіпання доволі важких тем, як-от зґвалтування, тортури, голод і хвороби. Ківа щосили намагається розплутати і фахову загадку: в’язницею шириться епідемія, і їй треба якнайшвидше зрозуміти, що її спричиняє.
Одним словом, труднощів у Ківи по самі вінця. Однак ні-і-і. Текст вважає, що йому нудно перебувати в амплуа в’язничного роману, тому швиденько треба додати випробувань стихіями, політичної боротьби і ромео-джульєттівської романтики. Це точно не той сюжетний поворот, який я зацінила.
Найбільше у фіналі повеселив любовний інтерес — загадковий і вродливий в’язень на ім’я Джарен, який увесь цей час підтримував Ківу. Виявляється, (спойлер), він потрапив до в’язниці зі спеціальною місією. Але через закоханість у головну героїню абсолютно її провалив. Аплодисменти Джарену.
Наступну частину після такого я читати не буду.
2. Тагере Мафі "Це зіткане королівство"
Серія, на якій великими буквами написано “романтичне фентезі”, але східний сетинг мене підкупив, плюс, з мого досвіду, книги, які позиціонують себе саме романтичними-романтичними, зазвичай більш гармонійно написані, а тому менше дратують, ніж ті, в яких акцент на епічній війні/асасинах/абощо з якимось любовним тропом.
Книжка написана доволі простенько, так само просто виконаний і сетинг, але в цьому, як на мене, і є перевага: текст не намагається обтяжувати себе складними темами, на які потім заб’є або розкриє штучно.
У центрі історії — дівчина Алізе, який напророчено стати королевою джинів і до якої являється підступний Ібліс. В Ардунії хоч і панує позірний мир, джини знаходяться під гнітом. Алізе працює служницею, витримує шалене навантаження, переховується від убивць і мріє заснувати власну справу з пошиття суконь. Хоча її життя нелегке, вона живе його з гідністю. Мені скидається на те, що це класична легенда про істинного правителя, який має спізнати страждання свого народу на собі і врятувати його.
Та ось доля зводить її зі спадкоємним принцом Камраном, і — клац! — ми спостерігаємо миттєве кохання. Ще й фатальне, бо пророцтво твердить, що Алізе вб’є його діда — правителя Ардунії. Одним словом, з любовної лінії я добре покринжувала, а зважаючи на те, що частин у цій серії цілих п’ять, їхня трагедія розтягнеться надовго.
З плюсів треба назвати динамічний стиль, простий, але атмосферний сетинг, і хорошу роботу з мильною оперою. Алізе — героїня, якій легко співпереживати. Авторка залишає простір для інтриги: як же несправді вона стане королевою? І чого хоче Ібліс?
Я вирішила спробувати прочитати ще другу частину, перш ніж зрозуміти, чи варто читати всю серію. Однак КСД підклав свиню у вигляді набагато слабшого перекладу, ніж у першій частині, і поки діло далеко не просунулося. Але треба зауважити, що варто усунути Камрана з історії — і вона швидко веселішає, хоча основний настрій, безперечно, тягуча мелодрама. І, як на мене, попри всю банальність — доволі непогана мелодрама. Якщо авторці в наступних частинах вдалося уникнути самоповторів, звісно.
1. Тагере Мафі "Це зіткане королівство"
І ось ми дісталися до мого фаворита. Це казковий ретелінг “Диких лебедів”, виконаний у псевдоазійському сетингу. Не японському, не китайському, а глибоко натхненному певними азійськими елементами, перш за все, китайськими перлинами сили, хоча ім’я в головної героїні напозір японське — Шіорі.
Якщо ви не чули цю казку, то ось короткий переказ. Зла мачуха зачаровує братів-принців і перетворює їх на птахів, у цьому випадку — журавлів. Їхня сестра мусить мовчати, бо бодай одне слово вб’є їх. В оригінальній казці ключовий елемент сюжету — кропив’яні сорочки, які дівчина має сплести для братів попри весь біль і муки. В Елізабет Лім ми занурюємося в трохи іншу варіацію — з морськими драконами й демонами — хоча елемент з пекучою рослинкою тут також буде.
Окремий плюсик — любовна лінія. Таккан, наречений, за якого Шіорі відмовлялася виходити, справжня булочка з корицею. Жодних тобі токсичних стосунків, лише підтримка і взаємоповага. Як на те, я обожнюю троп, коли герої мали зустрітися, відмахувалися від цього, але перетнулися пізніше й закохалися, не підозрюючи про попередню домовленість.
Роман просто написаний, але він милий і пригодницький. Навіть знаючи казку, не здогадуєшся, куди автор тебе заведе. На мій подив, виявилося, що це диологія із продовженням у ще класичнішому азійському Підводному королівстві, а також тут є спіноф про мачуху.
Якщо шукаєте чогось такого казкового і приємного, то “Шість багряних журавлів” — моя 100%-ва рекомендація!
Оксана ПРОНЬКО
