Азійське фентезі чи все-таки американське?
Останніми роками “азійське фентезі” стало шалено популярним. Усі бодай чули про “Макову війну” Ребекки Кван, а янг-едалт з лисами й східними драконами заходить на ура. Але що насправді ми називаємо азійським фентезі?
Перш за все, варто зазначити, що азійське фентезі — це не фентезі з країн Азії, як можна було б хибно припустити. Це книжки неазійського походження з азійським сетингом. Чого душею кривити — переважно написане американськими авторами або принаймні англійською мовою. Хоча знайдемо таке і в поляків (Аркадій Саульський “Червоний лотос”), і в українців (Олександра Черепан “Жнець без коси”).
Наскільки сетинг азійський? Ну, тут уже як вийде. Азія — величезний континент, але зазвичай у розрізі азійського фентезі маються на увазі країни Східної Азії: Китай, Японія та Корея, хоча часом туди додаються й з Південної та Південно-Східної Азії. При чому автори необов’язково намагаються відтворити їхні культури чітко й окремішньо. Хтось, як Фонда Лі, створює логічний світ на основі кількох країн, а хтось просто вкидає в письменницький казан дві-три міфології й мови і змішує їх до утворення однорідної маси.
Умовно можна поділити таке фентезі на дві частини. Перша категорія текстів намагається відтворювати оригінальний матеріал більш-менш правдоподібно, навіть якщо світ альтернативний або цілком вигаданий, друга — просто використовує загальну естетику з вкрапленням міфології чи імен, які плюс-мінус нагадують азійські.
По суті, бачимо обернену екзотизацію. В тих самих Китаї, Японії та Кореї існує багацько фентезі в різних формах, яке натхненне європейською естетикою, хоча розібрати, якою країною конкретно, часто неможливо. Це “умовна європейська країна”. Так само і в Західному світі культура азійських країн стає розмитим фентезійним тропом.
Як на мене, найкоректніше називати таке фентезі не азійським, а натхненним Азією. Бо все одно воно, за винятком іммігрантської літератури, переважно написане в літературних канонах тих країн, в яких видається, тобто не схоже за оповіддю на типову азійську прозу. Навіть самі автори, твори яких підпадають під категорію “азійського фентезі”, не всі сприймають такий ярлик.
Але хто заборонить людям називати фентезі азійським, якщо вони того хочуть? Та ніхто. Головне — не змішувати в одне американське фентезі з азійським сетингом і фентезі, написане азійськими авторами азійськими мовами.
Оксана ПРОНЬКО
