Кларк Ештон Сміт (1893–1961) — американський поет, автор оповідань у жанрах горору й химерної фантастики, скульптор і художник.
У першій половині 1930-х років був одним із найактивніших авторів-дописувачів культового літературного часопису «Weird Tales». Поряд із Говардом Філіпсом Лавкрафтом і Робертом Ірвіном Говардом, Сміт є одним із найвидатніших авторів американської химерної прози XX століття, що вплинув на розвиток фантастики та горору, якими ми їх знаємо сьогодні. Сміт розширив усесвіт «Міфів Ктулху», долучивши до нього декількох прадавніх божеств, зокрема Великого Древнього на ім’я Тсатоґґуа, а також гримуар «Книга Ейбона» і трактат «Пергаменти Пнома», а його дружба і листування з Лавкрафтом збагатили творчість обох письменників.
Кларк Ештон Сміт — майстер слова, що мав неабиякий хист до створення химерних світів, які сповнені прадавніх божеств, магії, смерті, див і пригод, і, як ніхто інший, умів розгорнути перед читачем неозорі безміри космічних просторів й похмурі видива темних закутків знаної нам Землі. Письменникові притаманний неповторний мальовничий стиль і напрочуд багата образна мова, що робить його твори видатним явищем у літературі XX cтоліття.
Твори Кларка Ештона Сміта справили значний вплив на низку сучасних йому письменників, серед яких були Авґуст Дерлет, Дональд Вандрі, Едґар Гоффман Прайс, Фріц Лайбер, Кетрін Люсіль Мур, Джек Венс, а деяких представників молодшого покоління читачів, як-от Рея Бредбері та Гарлана Еллісона, надихнули взятися до красного письменства та стати фантастами.
Сюжетні лінії, локації та персонажі деяких Смітових оповідань стали частиною світу культової настільної рольової гри «Підземелля і дракони», а естетика його текстів, картин і скульптур наснажує до творчості сучасних музикантів і художників.
Усе життя Кларк Ештон Сміт вважав своїм покликанням саме поезію, і ця любов до художньої образності добре відчувається навіть у його прозових творах. І хоч вони не принесли авторові широкого прижиттєвого визнання, проте стали джерелом натхнення для багатьох сучасників і послідовників. А отже, своєю творчістю Сміт справдив власний вислів: «Істинний поет не є творінням епохи, він творить свою власну епоху».
Ось як Говард Філіпс Лавкрафт у своєму листі до Сміта від 3 грудня 1929 року відгукувався про його «Оповідь Сатампри Зейроса»:
«… яка атмосфера! Я бачу, я відчуваю, я чую запахи тих джунґлів довкола стародавнього Комморіома, який і понині, я цілком певен, має лежати, похований під льодовиковою кригою поблизу Платої, що у країні Ломар! Я переконаний, що саме про це осердя предковічного жаху думав божевільний араб Абдул Альхазред, коли він — навіть він! — залишив дещо неназваним і позначеним самими лише рядами зірочок у вцілілому рукописі свого проклятого й забороненого Некрономікону!»
Зібрання творів Кларка Ештона Сміта містить вибрані оповідання автора, що вперше публікуються українською, і має познайомити читачів із частиною його непересічного літературного доробку.