Комікси не замінять романи, а існуватимуть поряд із ними

20 червня у Книгарні «Є», що на Хрещатику, відбулася дискусія «Комікси наступають: чи правда, що скоро ми не читатимемо, а лише гортатимемо?». Ростислав Семків поговорив із трьома дослідницями коміксів — Марією Шагурі, Іриною Ніколайчук та Богданою Романцовою — про минуле і майбутнє коміксів, їхнє значення і протистояння з іншими медіа. До дискусії активно долучилася аудиторія: зокрема, один молодик, що мав із собою кілька зразків коміксів різних періодів.

Хоча в Україні ще з 90-х років видавалися комікси, масштабно цей процес стартував зовсім нещодавно. Більшість книжок на сучасному українському ринку — формат переважно текстовий. Ростислав Семків довів це, навмання відкривши кілька екземплярів з поличок подарункової літератури. Можливо, саме зміна цього формату могла би вирішити питання нечитання нації. Чи не легше школяреві було б засвоїти «Хіба ревуть воли як ясла повні?» у вигляді 20-сторінкового коміксу?

Історія європейських коміксів походить з ХІІІ ст., коли, переписуючи житія святих, писарі своєрідно розважалися — малювали невеличкі сюжети на полях сторінок. «Це вважалось абсолютно нормальним: ось біографія якогось папи, і тут же, на полях, заєць перемагає лицаря, — розповідає  Богдана Романцова. — Саме в такій формі зародилися комікси. Наступний переписувач манускрипту міг перемалювати творіння попередника і додати до них наступний сюжет — іноді такі історії продовжувалися і на кількох сторінках».

Європа пізнала мову коміксів задовго до Америки. У середині ХІХ століття була заснована франко-бельгійська школа коміксів. Їх і дотепер люблять майже по всьому світу. Щоправда, у нацистській Німеччині комікси забороняли: за словами Ростислава Семківа, просто тому, що в тоталітарній державі обов’язково мусять бути заборони. Тим паче — на такі несерйозні речі, як комікси.

Хоча назвати європейський комікс несерйозним було б неправильно. Він віддавна виконував важливу, майже журналістську функцію — давав людям можливість побачити те, що було їм недоступне, як-от подорожі світом.

І хоча ми звикли сприймати американські комікси як явище несерйозне, пафосно-підліткове, та вони виконували потужну ідеологічну функцію. Ірина Ніколайчук розповіла про те, що після Другої світової війни були випуски, в яких Супермен вбив Гітлера, після чого довелося робити спростування цього факту газетами. І навіть мало місце бути журналістське розслідування у формі коміксу про Супермена і Ку-клукс-клан.

Можливо, комікси скоріше складають конкуренцію журналістиці. Завдяки візуальній подачі інформації їх легше сприймати. Та й такий напрям журналістики, як комікс-журналістика, вже давно існує.

А чи змогли би комікси стати на місце хрестоматій для школярів? І чи захотіли би школярі після такого короткого вигляду ознайомитися з повним текстом оригіналу? Як аргумент на користь цього Ростислав Семків згадав «Гордість і упередження і зомбі» — книжку, що до класичного роману Джейн Остін додала дрібку зомбі. За словами літкритика, інтерес до такої адаптації призвів до підвищеного інтересу до фільму за оригіналом з Кірою Найтлі, а тоді — до самого оригінального твору. Врешті-решт, що більше засобів показати сюжетну лінію існуватиме, тим швидше споживач дійде до першоджерела. І що більш класичний сюжет, то більше його потрібно відтворювати в різних жанрах.

Ми довго боялися, що кіно замінить літературу, але цього не сталося. Тож і комікси її не витіснять — скоріше, завдяки темпам, з якими ростуть книгарні, а зокрема і Книгарня Є, у коміксів незабаром з’являться окремі зали. І поставити туди буде що.

Марія Шагурі, організаторка Kyiv Comic Con розповіла, що в 2015 році комікси в Україні були переважно самвидавні. «Даогопак» став першим українським успішним коміксом і наразі вже нараховує 3 томи. Зокрема через нього, а також через кілька інших коміксів, присвячених темі козацтва, сформувалась хибна думка, що тільки це можна висвітлювати в сучасних коміксах для українців. Та не козаками єдиними живе український комікс! На Комік Коні 2017 року вже були представлені і комікс «Воля» у стилі стімпанк про УНР; і «Герой поневолі» — історично-дослідницький комікс про епоху Франка, що міг би стати цікавим навіть європейському ринку; комікси про події на Сході Україні, у тому числі — орієнтовані на дитячу аудиторію; комікси-антиутопії. А також на українському ринку вперше з’явилися перекладні комікси всесвіту DC.

За словами Ростислава Семківа, поява перекладного продукту завжди спричиняє бум продукту власного. І той факт, що видавництво «Рідна мова» не збирається припиняти співпрацю із DC, наштовхує на думку, що українських коміксів також ставатиме все більше.

Світлана КОЛІНЬКО
Відредагувала Марина ДУБИНА
Відео з офіційного Youtube-каналу книгарні “Є”

Leave a Reply

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *