Варто визнати, що попри можливий вплив творчості Гарлана Еллісона на «Термінатора» фільм вийшов навдивовижу самобутнім. Знята за смішні шість з половиною мільйонів доларів стрічка просто не мала шансів стати тупим «попкорновим атракціоном». Звісно, вона могла стати тупим дешевим трешем, і шквал клонів «Термінатора», які заполонили індустрію потім, цьому яскраве підтвердження, але на заваді такому розвитку подій стояв сильний сценарій. До того ж, його доповнювала практична винахідливість творців та неперевершений каст.

Кемерон спершу хотів, аби його кібернетичний кілер був непримітним типом, що може злитися з натовпом і з’являтися перед героями у найнесподіванішу мить. Однак з багатьох причин, наприклад, тиску продюсерів, цю ідею довелося відкласти до другого фільму. Роль термінатора отримав Арнольд Шварценеґґер. Концепція страху у фільмі змінилася. Взагалі перша частина франшизи дуже моторошний фільм. Кемерон зняв брутальний, жорстокий нео-нуар. Майже завжди події фільму в темну частину доби. Герої скрадаються у  тінях, ховаючись від живої смерті із металу та органічної плоті.

«Термінатор» майже відразу став культовим. Глядачі гідно оцінили атмосферу стрічки, вигадливість її екшн-сцен та роботу акторів. Сценарні огріхи, які з’явилися у фільмі через сюжет про подорожі в часі, Джеймсу Кемерону та його команді вдалося приховати. Арнольд Шварценеґґер остаточно закріпився у статусі кінозірки, і роль мовчазного робота-вбивці стала його візитівкою, так само як і культова фраза «I`ll be back».