«Реконери» Брендона Сандерсона: супергерої навпаки
Брендон Сандерсон – маловідомий українському читачеві американський письменник у жанрі фентезі, головним чином тому, що його книги ще не перекладалися українською. На початку своєї кар’єри цей молодий автор завдячував своїй швидко здобутій популярності циклу романів іншого письменника – Роберта Джордана – який мав честь дописувати. Епічне фентезі «Колесо часу» залишилося без свого автора на фінішній прямій, і вдова Р. Джордана довірила завершити історію саме Брендону. Після цього читачі звернули більш пильну увагу на власні твори Сандерсона, які з виходом кожного нового роману завойовують все більшу аудиторію фанів. На сьогоднішній день письменник вже виборов премію Г’юґо, Девіда Геммелла та інші. Цикл, про який піде мова в огляді, написаний у категорії young adult (підліткова література) у жанрі фентезі, а якщо точніше, то це пост-апокаліптика або ж антиутопія. Трилогія складається із трьох книг: «Steelheart» («Сталеве серце), «Firefight» («Вогнебій»), «Calamity» («Лихо»).
Усе почалося з того, що на небосхилі з’явився об’єкт, який здалека нагадував комету. Згодом його назвали Calamity (Лихо). Лихо почало випромінювати дивну радіацію і в такий спосіб наділило невелику групу людей суперможливостями, що порушили всі закони фізики, відомі людству. Таких людей назвали епіками. Кожен із них отримав свій різновид сили і свою ж особливу слабку сторону, в якій, на перший погляд, не було жодного сенсу. І от епіки, що з невідомих причин почали втрачати моральні принципи і контроль над своїми вчинками, стали на шлях злочинів. Чинний американський уряд виявився не здатним контролювати цих суперлюдей, найбільш потужні з яких вирішили захопити міста, підпорядкувати собі слабших за здібностями епіків і поневолити людство. Почалася нова епоха Роз’єднаних Штатів Америки. Тепер кращі з правителів-епіків підтримують певний порядок у своїх містах, аби сприяти хоч якійсь життєдіяльності людей. Вчені, що вижили, продовжують таємно вивчати епіків. Віруючі чекають, що поряд з епіками-злочинцями з’являться епіки-герої. А ще є Реконери (Месники), вони знищують усіх епіків, до яких тільки можуть дістатися.
Наш головний герой Девід Чарльстон, що став сиротою, коли його батька убив епік на ім’я Сталеве серце, проходить шлях становлення і дорослішання у рядах Реконерів. Його допитливий розум, спостережливість, жага до дій змушує змінити мету і тактику цієї організації. Девіда не влаштовують прості відповіді на запитання або ж їхня відсутність. Знання повинні бути випробувані на практиці. Ціль повинна бути досягнута, інакше немає сенсу жити. Подекуди непокірливість і норовистість Девіда заводить його, а завдячуючи йому й усю команду, у небезпеку, і це дратує, але тільки свідчить про те, що персонаж справжній, не штучний, чим цікавий читачеві.
У цій трилогії, як і в інших своїх книгах, Брендон Сандерсон створив цілком новий, продуманий до дрібниць, глибокий світ, не схожий на жоден інший. У нього занурюєшся з легкістю і повністю. Жадаєш розв’язати усі загадки і віднайти питання на усі відповіді. І якщо дочитаєш цикл до кінця, будеш винагороджений! Сюжет книги лінійний, розповідь динамічна. Є місця у третій книзі, які здалися затягнутими, однак виправдано, оскільки без надання читачеві повної інформації про місце перебування персонажів, його природу і характеристику їхнього оточення, подальші дії героїв були б мало зрозумілими. Персонажі живі і з добре прописаною мотивацією. Їхні вчинки обґрунтовані досвідом та життєвими принципами і, хоч би як нам цього часом не хотілося, не виходять за рамки своєї логіки. Коли ж читаєш уривки з екшном, ти мовби сидиш перед екраном і переглядаєш кіно: настільки яскраво і вправно описані бійки, вибухи, автомобільні й не тільки переслідування.
Окремо хочеться відзначити мову автора. Сандерсон ніколи не писав вишукано і не підходить вибагливому читачеві, який шукає якогось особливого літературного стилю. Його мова проста, і тому читати книгу в оригіналі має бути легко навіть тим, хто володіє англійською на рівні Intermediate. Автор самокритичний до свого таланту літератора та завжди підкреслює у своїх інтерв’ю, що в його творах зміст переважає над формою. Одначе в книгах присутній особливий гумор та іронія. Наш головний герой Девід обожнює чудернацькі метафори і завжди підшуковує найбезглуздіші, чим викликає подив і сміх у оточуючих. Наприклад, одного разу він порівнює себе і свої переживання із цеглиною, яку виготовили із каші, і коли ловить на собі здивовані погляди друзів, намагається пояснити:
“It makes sense! Listen. A brick is supposed to be strong, right? But if one were secretly made of porridge, and all the other bricks didn’t know, he’d sit around worrying that he’d be weak when the rest of them were strong. He’d get smooshed when he was placed in the wall, you see, maybe get some of his porridge mixed in with that stuff they stick between bricks.”
«Це має сенс! Послухайте. Цегла повинна бути міцною, так? Але, якщо одну з них непомітно виготовили з каші, а всім іншим цеглинам про це невідомо, вона буде сидіти і переживати, що слабка, в той час як інші міцні. Ну, що її розчавлять, якщо вставлять в стіну, розумієте, може бути що її каша змішається з тією штукою, яку заливають між цеглинами».
Гумору не позбавлені й інші персонажі, але не будемо відкривати усіх карт. Припало до душі ще й те, що автор вигадав нові лайливі слова, які набувають змісту тільки у світі Реконерів. Адже часто письменники, які пишуть про можливе майбутнє, апокаліптичний світ тощо, забувають, що політичні та соціальні зміни ведуть й до змін лексикону суспільства. Трилогія також піднімає одвічні, але завжди актуальні питання помсти та боротьби за свободу людини: що таке помста, і чи приносить вона задоволення?; чи варто жертвувати своїм життям заради якогось вищого ефемерного блага, чи краще змиритися із ситуацію, пристосуватися і прожити його якомога повніше у й так несправедливому світі?
У підсумку хочеться сказати, що хоча тематика книг – супергерої – не нова, але розкрита цілком в інший спосіб, ніж знайомі нам історії з коміксів та їхніх екранізацій. Це нове слово у тематиці «надлюдей», ще один надзвичайно цікавий варіант розвитку подій, який дарує нам багата уява Брендона Сандерсона. І незважаючи на те, що книга відноситься підліткової літератури, з таким же ж завзяттям рекомендую її і дорослим читачам, а також мрію, що колись трилогія з’явиться на полицях наших книгарень у перекладі українською мовою.
Анастасія Камалдінова