У нескінченність і далі: Тріумф Таноса

У квітні 2019-го завершилася багаторічна кіноепопея від «Marvel» про пригоди месників. 10 років цеглина за цеглиною студія вибудовувала свій розкішний всесвіт. Залізна Людина, Капітан Америка, Тор та інші давні знайомці стали практично рідними для глядачів. Тож, коли у «Війні нескінченності» 2018 року половина героїв розсипалася на порох, кінозали повнилися риданнями. Ніхто гадки не мав, як можна перемогти навіженого титана Таноса у фільмі, тож усім стало цікаво, як його здолали у коміксах. Нарешті, завдяки молодому видавництву «MAL’OPUS» про це можуть довідатися й українські читачі.

Приємно, що за останні кілька років на українському книжковому ринку з’явилося так багато перекладних та вітчизняних коміксів, що їх майже неможливо зібрати на одній полиці, не перейшовши на жорстку дієту з хліба та води. Дев’ятим видом мистецтва зайнялися як великі видавництва, що до того публікували тільки книжки, так і нові гравці, які планують працювати насамперед із коміксами. З боку «MAL’OPUS» було неабияким вдалим маркетинговим ходом одним із перших коміксів випустити «Рукавицю Нескінченності», ще й приурочити її до прем’єри останніх «Месників». Згідно з річним звітом Diamond Comic Distributors, одного із найбільших у світі продавців англомовних коміксів, саме «Рукавиця» стала найпопулярнішим серед покупців графічним романом у 2018-му.

Воно й не дивно: робота Джима Старліна та Джорджа Переза захоплює з перших сторінок. «Війна нескінченності» та «Завершення» були дуже епічними, але «Рукавиця» здатна перевершити їх. Автори одразу занурюють читачів у історію космічного масштабу. Якщо ви гадаєте, що вже про все дізналися з фільмів, приготуйтеся до низки сюрпризів. Взяти хоча б улюбленого лиходія. У фільмі Танос хотів своєрідним чином вирішити проблему перенаселення всесвіту, а в коміксі він суттєво змінює мотивацію. Навіжений титан без тями закоханий у Володарку Смерть, яка «давно вважала перевагу кількості нині живих людей над померлими своєрідним космічним дисбалансом». Танос понад усе прагне вразити свою обраницю, тому збирає камені Душі («чи радше вічності»), отримавши владу над Розумом, Душею, Силою, Часом, Реальністю та Простором, і здобуває таким чином «нестримну силу бога».

З благодійника-невдахи у фільмі Танос у коміксі обертається на втілення абсолютного зла, що рве тканину реальності, — і так стає привабливішим і, як не дивно, логічнішим. Роблять його таким вічно ірраціональні емоції. У фільмі бажання знищити половину всесвіту, щоб подарувати щастя решті, викликає купу запитань, бо, по-перше, космічна децимація не здтана навіки вирішити проблему перенаселення; по-друге, у наслідок катаклізмів після глобальної чистки, найімовірніше, загине купа «ощасливлених» людей; і, по-третє, чому б просто не збільшити кількість ресурсів у світі? Тоді б і проблему вирішили, і воювати не довелося б. А ось у коміксі Таносу глибоко начхати, що там буде з рештою. Чим більше людей загине, тим величнішим буде його дар коханій. Він поводиться імпульсивно і непевно, повністю виправдовуючи своє прізвисько. Прикметно, що саме емоції титана і дають героям можливість його перемогти.

Головним же суперником Таноса є Адам Ворлок. Це важливий персонаж для Всесвіту «Marvel» з понад 40-річною історією, придуманий Стеном Лі та Джеком Кірбі, але, можливо, він іще не дуже відомий українським поціновувачам коміксів. У «Рукавиці Нескінченності» він постає своєрідним богом із машини. Виринувши практично нізвідки, він одразу має чіткий і надійний, як швейцарський ніж, план перемоги над Таносом. За своїми силами — насамперед інтелектуальними — він єдиний домірний навіженому титану. Решта могутніх супергероїв, за словами самого Ворлока, — «жертовні ягнята».

Цей графічний роман точно припаде до смаку любителям мальованого екшену. Неймовірну динаміку автори передають не лише вербальними, а й візуальними засобами. Кожен художній ефект працює на витворення химерної, яскравої й епічної панорами світової битви — такої, де планети відіграють роль гарматних ядер. «Батько» Таноса, Джим Старлін, часто жартує, що любить створювати космічні історії, бо терпіти не може малювати коней та автомобілі. А потім серйозно додає: «Виписуючи сюжети за межами реальності, я можу створювати зовсім нові світи, де концепцію історії можна розвивати, не зважаючи на все те вторинне сміття, яке дійсність нав’язує будь-якій цікавій для дослідження темі». Можливо, саме тому сцени руйнації Землі, що мали б вразити читача, видаються трохи картонними, сильно програючи одній-єдиній сцені Апокаліпсису з «Вартових» Алана Мура. Зате коли йдеться про надсвітових істот, що зібралися на космічну раду, подих перехоплює від самого лише їхнього вигляду. Що вже казати про сцени, де вони б’ються з Таносом!

Автори вражають читачів вакханалією кольору. Яскраві барви пронизують кожну панель, додаючи атмосфері нотки психоделу. Дивовижним чином художні засоби, кольори та манера візуально оповідати історію Джорджа Переза нагадують мультфільм «Жовта субмарина», присвячений Beatles. Домінантним кольором виступає той таки жовтий у всіх можливих відтінках — від блідо-жовтого до золотого. Жовті спалахи супроводжують вибухи, обладунок Таноса має золоті елементи (якщо серйозно, то українці, мабуть, мали б уболівати за Таноса: принаймні вбраний він у кольори нашого прапора), золотавим є також сам Адам Ворлок і, звісно ж, Рукавиця Нескінченності. Якщо автори «DC» послуговується винятково чорними та сірими олівцями, то художники «Marvel» відриваються на повну, залучаючи усі барви веселки. Динаміки оповіді надає майстерний монтаж: автори рухаються від миті до миті, фіксуючи найменші зміни. Мозаїчний калейдоскоп панелей затягує у свою круговерть і дає змогу осягнути масштаб і напругу ситуації.

Цього року «Рукавиця Нескінченності» святкує своє 28-ліття. Нічогенький такий вік як для комікса. Дехто може навіть знехтувати ним, мовляв такий антикваріант — нині лише матеріал для новітніх переосмислень. Проте, як виявилося, він цілком самостійний, яскравий і цікавий. Це не просто «золота класика, яку треба знати», а шикарний візуальний атракціон, який у 2019 вражає так само, як і в 1991-му. Українське видання може похвалитися приємним перекладом від Микити Янюка і якісним друком. Хотілося б, звісно, ще й приміток та коментарів про менш відомих персонажів із пантеону «Marvel» та й про історію цього всесвіту загалом, але, можливо, це вже наша літературознавча примха. Навіть без них пришестя Таноса вдалося .

Катерина ПІТИК і Анатолій ПІТИК
Ілюстративний матеріал використано з
офіційної сторінки Фейсбук видавництва “MAL`OPUS”