Дві вежі Атаками
Кідрук М. Бот: Ґуаякілський період. — Харків: «Клуб сімейного дозвілля», 2015. — 512 с.
Ґуаякіль, найбільше місто Еквадору, охопила жахна епідемія. Сотні людей, втративши розум, коять жорстокі вбивства. «Тимур… Мені потрібен Тимур,» — всі як один повторюють інфіковані. Хто і чому шукає українського програміста? Невже жах, який народився і був похований в глибинах чилійської пустелі Атаками, прорвався в наш світ? Боти повертаються?
Написаний у 2012 році роман “Бот” став унікальним явищем для української літератури. Вітчизняний читач вперше мав змогу познайомитися з технотрилером – вельми популярним в усьому світі, але абсолютно невідомим на наших теренах, жанром. Макс Кідрук написав чудовий роман, який вдало поєднав екшн, горор та передові наукові дослідження. Новий бронебійний коктейль пішов на ура, і вже через місяць після появи книжки на світ всі стали цікавитися: “А що далі?”
І ось через три роки на полицях книгарень з’являється довгоочікуване продовження — “Бот. Ґуаякільський парадокс”. Про що ця книга? Які сюрпризи вона приготувала?
Перш за все, у романі простежується жанрова еволюція: на зміну технотрилеру прийшов екшн-трилер. З перших сторінок автор хапає читача за барки і кидає в епіцентр смертоносної епідемії. І не повірите — стає справді страшно. Від читання аж повстають сироти. Багато хто намагається налякати читача, та лише деяким це вдається. Секрет Макса — в абсолютному реалізмі фантастичних подій. З науково-технічної точки зору, його світ — бездоганний. Все справді могло бути саме так — жодних deus ex machina.
Власне, Макс Кідрук описує свій варіант зомбі-апокаліпсису. Він у нього має унікальне пояснення, але якщо прибрати нано-роботів, перед нами залишиться класичний «скажений» зомбі нового зразка — такий, як у римейку «Світанку мерців» Зака Снайдера та «28 днях потому» Денні Бойла. В одному з інтерв’ю Д.Бойл казав: «Вірус призводить до жахливого стану агресії, коли навіть звук людського голосу змушує вас хотіти вбити цю людину. Він приречений на зникнення, оскільки його жертви не можуть харчуватися — вони не розуміють інших життєвих процесів, окрім убивства». Саме така поведінка притаманна «сутінковим» (таку поетичну назву подарував Макс Кідрук інфікованим).
Не менш правдивий автор і в описі персонажів роману: ніхто не повернувся з Атаками таким, як був до того — кожен зазнав своїх каліцтв. Кожен бореться з демонами власної пам’яті, і кожного виїдає зсередини сумління. Роман, що на перший погляд видається лише бадьорим екшеном, насправді містить рефлексію щодо серйозних морально-етичних проблем, які тривожать кожного з нас: чи несемо ми відповідальність за злочини, свідками яких були? Чи достатньо просто втекти від проблеми, аби вона більше не була нашою?
Приємно відзначити, що по всьому тексту розкидані смаколики для поціновувачів жанру. Стівен Кінг, Чак Поланік, Гай Річі … і навіть Френк Міллер з його войовничими спартанцями! Макс послідовно вписує свій роман у парадигму сучасної світової поп-культури. І це круто! J
Наостанок лишається зазначити, що «Бот. Ґуаякільський парадокс» — це класичний другий том трилогії. Проміжний етап. Місток між першим та останнім романом. Основні таємниці циклу досі залишаються без пояснення. Це затишшя. Дуже драйвове, але все ж таки затишшя. Сподіваємося, що перед бурею — бурею на Землі фон Неймана.
Анатолій ПІТИК і Катерина ГРИЦАЙЧУК
Читайте також інтерв’ю з Максом Кідруком.
