Вдруге на варті галактики
4 травня у кінотеатрах України вийшов довгоочікуваний для багатьох фільм – «Вартові галактики — 2». Фільм є гармонійним продовженням першої частини, тому, якщо не дивилися її, обов’язково встигніть переглянути першу частину і все ж сходити на кіно. На мою думку, фільм дійсно хороший, і якщо вам сподобалася перша частина або ж ви прихильник яскравих комедій – вам варто відвідати кінотеатр. Раджу також сходити саме на IMAX 3D або ж тоді на просте 2D. Пов’язано це з неймовірними кольорами та візуальними рішеннями. Дивитися це у звичайному 3D – марнування грошей.
Режисером знову виступив Джеймс Ганн. І це чудово. Видно, що він сам отримує кайф від процесу. Після успіху першого фільму кіностудія довірилася йому і дозволила робити так, як він хоче, без змін кінобосів у сценарії (свого часу це зіпсувало, скажімо, «Загін самогубців»). Як і в будь-якій цікавій картині, навколо першої частини зібралося два табори: люди, які вважають фільм найкращим у кіновсесвіті MARVEL, і ті, кому фільм і сподобався, і не сподобався, одним словом, «так собі». Я залишився десь посередині. Мені не подобаються фільми від MARVEL – це конвеєр для збору грошей від відданих фенів, де цікавим ідеям місця немає, а одні й ті ж персонажі роблять одні й ті ж речі. Я ішов на фільм без якогось ентузіазму і бекґраунду (не дивився трейлерів, не читав коміксів тощо), очікуючи прохідний фільм, але він мені… сподобався! Жарти були чудові, сюжет, хоч і без особливих родзинок, завдяки діалогам і екшену притягував до себе, нові для глядачів персонажі встигли розкритися, саундтрек був чудовим. Це все можна сказати і про продовження. Сиквел – це кислотний, яскравий, видовищний фільм. Він тримається на кістяку успіху першого, але привносить кілька нових аспектів, які, на мою думку, роблять сиквел кращим, як, скажімо, антагоніст, більша кількість героїв, драма.
Фільм розпочинається з кислотно-яскравої сцени бою з гігантським монстром. Персонажі встигають перекидатися жартами, грає запальна музика, вибухають десятки різнобарвних кольорів, і на фоні цього всього танцює маленький Ґрут. Причиною цих подій є те, що тепер Вартові стали такими собі найманцями. На прохання раси «золотих» людей вони захищали унікальні батареї від цього самого монстра. Винагородою стає закута у кайдани сестра Ґамори – Небула. Проте, покидаючи планету, Ракета викрадає кілька «батарейок», за що їх починають переслідувати. Герої дивом рятуються і падають на якусь планету. Їхнім рятівником виявляється батько Квілла. Він, Ґамора і Дракс вирушають на його рідну планету на зоряному кораблі, де знайомляться з новим персонажем Мантіс, гуманоїдкою, яка уміє читати емоції. Ракета разом із Ґрутом і Небулою залишається ремонтувати корабель. Виявляється, що Квілл, як і його батько Его, – небожитель. Це унікальне створіння може творити цілі планети. Квілл шокований цим всім, і вони залишаються на планеті, щоб отримати відповіді. Тим часом розвертається ще одна сюжетна лінія: «золоті» люди наймають Йонду, щоб упіймати Вартових. Варварці зустрічаються з Ракетою і ловлять його. Але на кораблі піднімається бунт, і тепер Ракета, Ґрут і Йонду однією командою втікають із корабля і вирушають на планету Его, адже батько Квілла… головний лиходій картини! Кінцівку фільму я розкривати не буду — там справді є на що подивитися.
Его – дуже харизматичний нетиповий персонаж. На відміну від невдалого антагоніста у «Докторі Стренджі», мотиви Его дійсно лякають і заворожують. Це, безумовно, сильний персонаж, який нагадує бога Шиву – безмежно могутнього і мудрого, але разом із тим руйнівного і запального. Даний поворот сюжету не вгадувався. І спостерігати за боротьбою батька і сина дуже цікаво. Як я і сказав, хоч фільм все-таки має у собі кілька кліше, цікаві діалоги та екшн притягують до нього. Жарти і словесні перепалки героїв, як завжди, на висоті. Ракета і Дракс витягують своїми жартами увесь фільм, за ними не набридає спостерігати.
Водночас поруч із комедією є місце для роздумів і драми. Прості істини простими словами щиро проймають глядача. Продовження загострює увагу на взаєминах персонажів. Розкриваються питання батьківства, любові, дружби, самопожертви, відданості. Приємно вразило те, що розкритися встигають як нові персонажі, так і обрости новими подробицями – старі. Увага приділяється навіть персонажам другого, третього планів (Шокерфейс, Рилошквар). Тому мотиви героїв нам зрозумілі і не взяті з повітря. Хоч і не всюди, приємно вражає графіка та спецефекти. Як правильно підмітив блогер SokoL[off] TV, фільм не боїться нам показувати найрізноманітніші планети і форми життя, на відміну від сьомих “Зоряних війн”, де знову пісочна планета і нудьга. Саундтрек очікувано проситься у твій плейлист. Камео і відсилки — на місці, і їх дуже багато: Стен Лі, Сталоне, качка Говард, Девід Хассельхофф і т.д. Камео хоч і невеликі, але запам’ятовуються.
Фінальна битва повна на сюжетні повороти. Один із героїв помирає, жертвуючи собою. Під кінець вибухова комедія переростає у справжню драму. Фільм закінчується гармонійно, нас підводять до наступної частини. Після фінальних титр – є цілих 5 сцен, тому не спішіть виходити із кінозалу.
Загалом, фільм справляє приємне враження. Звичайно, є до чого прискіпатися. Наприклад, розробники фільму не чули про фізику: персонажі літають у відкритому космосі, роблять міжсвітові стрибки, падають із великої висоти, а кров у сутичці, здається, була лише раз. Тим не менше, у своєму жанрі простого розважального кіно – це тверда 9 з 10. Якщо чесно, набридло придиратися до фільмів і шукати в них помилки. Тим паче, якщо, скажімо, в «Привида у броні» був серйозний бекґраунд і відповідальність перед аніме-фенами, у «Вартових» режисер міг творити що завгодно. І йому це вдається на славу! Фільм піднімає настрій, і після перегляду залишається приємний післясмак. Ти просто відпочиваєш під час перегляду! А що ще потрібно від весіннього блокбастера? Раджу усім сходити в кіно і скласти своє власне враження.
Діоніс КОРНЄЄВ