Характерники. Спадщина сарматських віщунів
Характерники. Спадщина сарматських віщунів
Шукаєте роман, в якому характерники і магія поєднуються на історичному тлі, додаючи козакам певного містичного колориту? Шукаєте епоху, в якій ще можна переселитися в тіло вовка чи поговорити з мерцями? Де свистять магічні кулі? Чи просто хочете краще зрозуміти козацький побут, їхню манеру спілкування та життя? Тоді роман Руслана Бєдова “Характерники. Спадщина сарматських віщунів” якраз для вас.
Якщо мова заходить про українську культуру, тим паче про магічний аспект, ігнорувати існування характерників доволі складно. У творі Бєдова козацькі “маги”, сарматські віщуни, передають один одному одвічні знання про людську природу і стихії. Без них цей роман можна було б назвати суто історичним, проте це радше розповідь про події, які відбуваються на тлі добре означеної та описаної історичної епохи. Час від часу характерницькі знання стають немов самою рушійною силою сюжету, в центр якого вплітається магічна булава. Саме жага до володіння цією чудесною зброєю і дає початок всім пригодам у Дикому Полі.
Там і розгортаються події, які призводять до ворожнечі могутнього між тассавуффом — турецьким чарівником, що має здатність переселятися у тіла інших людей, аби жити вічно, і молодим характерником, який лише стає на свій шлях, зазнавши в житті багацько втрат. Усе це приправлено присутністю таких історичних осіб, як Іван Сірко, та реальних місць (наприклад, фортець), що збільшує довіру до розповіді. Подекуди навіть не лишається сумнівів, що так все й було насправді. Ну, або що так, принаймні, могло би бути. Бо хто ж там знає, чи характерники мали якісь здібності чи ні.
Твір дебютний і має продовження, адже закінчується він доволі-таки нестандартно, пропонуючи нам пірнути у давні часи та показуючи вражаючі події боротьби козаків з бусурманами. До історичних описів та демонстрації епохи запитань взагалі немає. Відчувається, що автор знає, про що пише; і знає це дуже глибоко, що й дозволяє читачам пірнути в ті давні часи. До іншого певні зауваження є.
Булава
Впродовж усього сюжету доля булави чимось нагадує долю персня влади: нею всі хочуть заволодіти. Структура і композиція твору є доволі класичними: точки зору персонажів відповідають певним розділам, що слідують один за одним… у цьому структура нагадує книги з “Пісні льоду й полум’я”, хоча персонажів набагато менше. Булава тут не просто виступає як проста зброя; вона є одним з головних персонажів (як-от Соболь чи тассавуфф). Саме ця річ додає сюжету динаміки, спонукає персонажів до дії. Словом, спокуса здобути булаву така сильна, що і самому хочеться її дістати. Ну і, зрештою, яка ж козацька історія без булави?
Соболь проти тассавуффа
Сильний проти слабкого, експерт проти новачка, добро проти зла, любов до коханої проти егоїзму і власного бажання… Порівняння, які можна було б навести, – безмежні. Від цього протистояння залежить доля Дикого Поля, а в майбутньому й України, і воно небанальне, адже кожен з них має свій козир в рукаві. Головний герой, наприклад, сильно зміцнішав після славнозвісної “козацької науки”: відчувається, що він готує нам сюрпризи.
Огріхи й проблеми книги
Завершити огляд на протистоянні було б недоречно: треба також згадати і про можливі огріхи та недопрацювання. Наприклад, мені не сподобалося, що всі персонажі говорять майже так само: ідеальною українською мовою.. Відчуття різниці людей за манерою спілкування взагалі немає: всі розмовляють однаково, хоча є моменти, де і відчувається певна “молодість” (чи б то пак дитячість) Соболя. Проте, якщо видалити власні імена з діалогів, то не стане зрозуміло, хто що говорить. Сірко розмовляє, як будь-який козак; проста селянка говорить високою літературною мовою, а турки здаються взагалі учнями Котляревського. Єдині, кого трішки можна відрізнити за розмовами, – це головні герої, Соболь і тассавуфф. Але навіть у випадку останнього важко прослідкувати цю інакшість. Ще я порадив би попрацювати на класичних відступах: “сказав Сірко”, “вигукнув Соболь”, “прошепотів” і т.д. Не те щоб воно дуже заважало, але з часом стає ну вже занадто монотонно.
Також в романі є доволі великі речення. Деякі з яких можуть складати цілий абзац! Так, я знаю, що це може бути частиною стилю письменника, але в цьому випадку схоже радше на хибу, аніж на виважене рішення.
Ще з мінусів книги. По-перше, марнослів’я: є слова, які можна видалити з певних речень без зміни сенсу самого речення. По-друге, сухі флешбеки: часто автор тільки розповідає, що було, але не показує цього. Це трохи нудно. Дратують і деякі неправдоподібні моменти. Ніколи не повірю, що за секунду до смерті одного з персонажів гарматне ядро зносить голову можливому кривднику. Це виглядає, як типовий “рояль в кущах”.
Хотілося б також мати трохи роз’яснювальних зносок або окремий словничок до незнайомих слів. Часто пригальмовуєш на термінах, які потрібно ґуґлити.
З плюсів. Головні персонажі добре прописані, з чіткою історією і добре окресленою манерою поведінки. Впродовж сюжету відчуваються їхні зміни, вони не є сталими – ростуть. Описи достовірні і детальні, відчувається їхня правдивість, стає легко уявити ті місця.
Кому варто прочитати "Характерників"?
Усім, хто шукає історично-пригодницького фентезі з козаками, проте я б не рекомендував книгу дітям. Це однозначно недитяче фентезі. Місцями книга здається перенасиченою навіть для підлітків.
Кому не варто?
Текст має свою специфіку і не є зовсім легким для читання. Тому, якщо немає цікавості до доби Козаччини або якщо подобаються лише легкі читання, то ця книга, мабуть, не сподобається читачеві.
В цілому, дебют можна назвати вдалим. Безперечно, огріхи й помилки новачка є. Але є і інтерес, цікавість, історичні події, які додають розповіді колориту, хороший сюжет та різні добре описані моменти. Історія має потенціал і буде цікава не лише прихильникам фентезі, а й усім, хто полюбляє історії про козаків та українську міфологію.
Роман КОВАЛЬ
Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.
Приват Банк: 5168 7554 3873 6817
Про характерників – духовних воїнів-Рахманів.
Стаття “ХАРАКТЕРНИЦТВО – ВІД МИНУЛОГО ДО МАЙБУТНЬОГО: ПРО БРАТСТВО БОГУНА” у блозі Святояр Uamodna – https://uamodna.com/articles/harakternyctvo-vid-mynulogo-do-maybutnjogo-pro-bratstvo-boguna/
Мамай, школа характерників на Волині, Запорізька Січ, як база характерників, та інше.
Головні чесноти характерника та його православний світогляд.
Як були організовані характерники і кому служили.
Варто прочитати…