КнижкиОглядиПублікації

Зірковий агент: Йіхірагкі — вони принаймні не таргани

Зірковий агент: Йіхірагкі — вони принаймні не таргани

Том Штейн — звичайнісінький шоубізнесовий агент, який вибився з низів і впевнено просувається кар’єрними сходами. Ось, наприклад, нещодавно він уклав угоду на чималеньку суму для своєї не надто розумної, але привабливої підопічної. Можна собою пишатися, чи не так? То чому ж його до себе викликає бос? І якого нечуваного клієнта йому доведеться взяти?

Хотілося б почати з того, що я з дуже великою підозрою ставлюся до гумористичної американської фантастики. Я та людина, яка хіба один раз всміхнулася, читаючи чотири частини “Сталевого щура” Гаррі Гаррісона, а “Ґалапаґос” Курта Воннеґута викликав радше відчуття безнадії. Докиньте в цей котел факт перекладу — і я вже була готова ставити хрест у своїх спробах знайти щось смішне в американців. На щастя, “Зірковий агент” Джона Скалці виявився доволі кумедним, що трішки повернуло мою віру в американське почуття гумору.

Загалом, автор не планував паперового видання свого найпершого роману і просто виставив текст на сайті. “Якщо докинуть якийсь долар з доброї волі, — думав він, — то і добре”. Попри те, “Зірковий агент” став популярним і приніс автору непогані гроші. А там вже й традиційне видання не забарилося. Остання редакція, за якою і робили український переклад, була дещо змінена порівняно з першою версію. Скалці оновив посилання на поп-культуру та деякі  реалії, аби сучасному читачу було зрозуміліше, на що натякають ті чи інші абзаци. Гадаю, шанувальники американського кіно по-справжньому оцінять ці додаткові старання.

Зірковий агент. Джон Скалці – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2020. — 272 с.

Сюжет роману простий і трохи чудернацький, чого і слід було чекати від гумористичної фантастики. Головному герою доведеться вигадати спосіб, в який він зможе “продати” прибульця широкій аудиторії. А голову поламати є над чим, адже новий клієнт із виду йіхірагкі виглядає як купка непривабливого слизу. “Вони принаймні не таргани”, — заспокоює себе Том Штейн, розробляючи виграшну стратегію і натикаючись на нову стіну. Інопланетне життя може бути розумним понад міру, проте людству потрібна красива обгортка і яскрава драматична історія з хорошим фіналом. Отут у гру і вступає Голлівуд. Із чого, власне, текст і кепкує:

— Дивися, — сказав Ван Дорен, — інші країни впроваджують квоти щодо відсотка місцевого продукту в кінотеатрах, на телебаченні й радіо. Якщо вони цього не зроблять, Голлівуд зжере їх з потрухами. Наша країна — світовий лідер не через ядерні ракети чи підводні човни. Америка — світовий лідер завдяки Багсу Банні та “Придуркам з Хаззарда”. Наша планета така, якою її зробив Голлівуд.

А чого варто те, що дурненька підопічна Тома, стереотипна блондинка, намагається зіграти культову постать єврейки, яка пережила Голокост?

Та водночас у героїв все виходить, і цей американський позитивізм завжди виграє, якими б сумнівними не видавалися кінцева мета та методи її досягнення. Знаний комік, актор і сценарист Рікі Джервейз, відомий роботою над серіалом “Офіс”, так висловився у статті для Time про різницю між американським і британським гумором: “Узагальнення — справа невдячна, та я сказав би, що американці злегка “попереду” від нас. Вони не приховують свої надії та страхи. Вони возвеличують амбіції та відкрито винагороджують успіх. А британцям більш до душі нещасливці по життю. Ми приймаємо невдах з відкритими обіймами, допоки вони не перестають бути невдахами. Ми любимо трохи попускати тих, хто має владу. Просто щоб життя медом не здавалось. Американці бажають гарного дня, незалежно від того, щирі вони в цьому чи ні. Із британців такі слова ледве витягнеш — нас це жахає. Ми обґрунтовуємо це тим, що не хочемо здатися нещирими, але, як на мене, причина якраз у зворотному. Ми не хочемо радіти зарано. Поразки й розчарування чигають на нас за кожним поворотом. Так нас виховують. Американці ростуть, вірячи, що кожен з них може стати наступним президентом США. Коли ж британцям кажуть: «Такого з тобою нізащо не станеться»”. І цей висновок чудово ілюструє роман “Зірковий агент”: на фасаді він транслює американську історію успіху, а на задвірках заграє із самоіронією.

“Зірковий агент” вийшов у видавництві “Навчальна книга – Богдан” у перекладі Олексія Антомонова. Ви могли раніше читати його український переклад ще однієї комедійної серії, “Путівник по Галактиці для космотуристів” Дуґласа Адамса. Варто зазначити, що  добір “модної” лексики в нього доволі своєрідний, неначе сплутаний із поп-культурою на пострадянських теренах 90-х років. Так, наприклад, вам може трапитися “шерочка з машерочкою”, але бувають і дуже вдалі рішення, як-от “єнот би мене загриз”. На щастя, такої химерної лексики не дуже багато, читати надто не заважає. Обкладинка Ігоря Дунця вийшла стильною і, як на мене, влучила в яблучко. Вона прямо натякає, що від Голлівуду вам не втекти.

Так, навіть у книжках.

Оксана ПРОНЬКО

Колонка Рікі Джервейза про різницю між американським і британським гумором — https://time.com/3720218/difference-between-american-british-humour/

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Avatar photo

Оксана Пронько

Вона ж Росава. Адміністраторка, оглядачка.

One thought on “Зірковий агент: Йіхірагкі — вони принаймні не таргани

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *