Проклятий принц і красуня-книголюбка знову заспівали
Вирішивши перенести на екран із живими акторами свої мультфільми, «Disney» підійшли до справи серйозно і вже вкотре створили гарну мюзикл-картинку. Цієї весни українські глядачі побачили нову кіноекранізацію «Красуні та Чудовисько» з Гермі… даруйте, з Еммою Вотсон у головній ролі.
https://www.youtube.com/watch?v=JsHs81SdO3g
Якщо ви дивилися однойменний мультфільм, то сюжет не стане для вас несподіванкою. Красуня Бель мешкає зі своїм батьком-винахідником у провінційному містечку та понад усе любить читати книжки, чого звісно ж ніхто не розуміє. Перший хлопець на селі Ґастон намагається здобути її руку й серце, та все марно — не до смаку дівчині самозакоханий силач. І ось одного разу, повертаючись з ярмарку, батько Бель потрапляє до зачаклованого замку, де зриває троянду для доньки, чим наводить на себе гнів Чудовиська, тож наша Красуня міняє його життя на своє…
Бель, яку зіграла Емма Вотсон, виглядає милою, дещо романтичною і непохитною у своїх рішеннях. Її улюблена книга — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра (одна з небагатьох у колекції доброго містянина, який дає їй почитати), тож не дивно, що Чудовисько, дізнавшись про це, фиркає. У фільмі й надалі неодноразово згадується Шекспір, цитуються вірші. Бель мріє вирватися із сірого будення та поринути в пригоду, що і отримує. Тим паче, в містечку до неї ставляться не надто привітно, а коли вона намагається навчити маленьку дівчинку читати, то стає привселюдним об’єктом знущання.
Чудовиська, він же гультіпака-принц у виконанні Дена Стівенса, на якого наклала прокляття чаклунка, прописали значною мірою краще, ніж у мультфільмі. Маємо передісторію, коли слуги винувато оповідають, що нічого не вдіяли, коли його мати померла, і з невинного хлопчика король зростив безсердечного монстра. До речі, Чудовисько нарешті отримує кілька власних партій у мюзиклі: одна з них виконується маленьким хлопчиком-янголятком біля ліжка хворої матері, інша — коли він відпускає Бель. Остання пісня утім не надто пасує до моменту: занадто драматична. Створений образ звіра виглядає якісніше, порівняно з попередніми кіноекранізаціями казки, однак критики нарікають на рвану графіку. Тішить однак, що це Чудовисько, на відміну від мультфільму, досить ерудоване, за його словами: «Я отримав досить недешеву освіту» чи «О, я прочитав не всі книги. Деякі з них грецькою».
Що ж до другорядних персонажів, то саме завдяки їхнім міні-історіям нова «Красуня та Чудовисько» набула повноти, хоча і не врятувалася від шквалу негативу у бік головних героїв та самого сюжету. До прикладу, батько Бель, Моріс, опиняється в з донькою в забутому Богом селі, бо тікав від чуми, яка лютувала в Парижі, і був змушений покинути свою дружину, яка не мала шансів вижити. Мудра чаклунка весь час спостерігає за подіями і ховається за личиною причинної Аґати, яку в селі зневажають. Ґастон не просто мисливець — він офіцер, який повернувся з війни і занудьговує в затишші миру. Тому так яскраво проявляється його жорстокість і імпульсивність, тому він рветься стріляти тварин й убивати чудовиськ. Роль виконав Люк Еванс, і варто сказати, що дуже вдало. Чи не найвдаліше з усіх. Це самозакоханий, жорстокий, але водночас харизматичний Ґастон, який здатен повести за собою людей. Лефу (Джош Ґед), його товариш з дитинства, також став приємною несподіванкою. Він усюди тиняється за Ґастоном, немов причепа, і підлещується до шанованого капітана. Але за характером він добродушний і не раз намагається заспокоїти запального Ґастона та вмовити його не чинити лихих дурниць. Зрештою, йому це набридає, і він міняє бік.
Слуги у замку анімовані відповідно до мультфільму та мають власні характери. Найяскравішими виявилися Люм’єр (Еван МакҐреґор) та безіменний вішак. Люм’єр освітлює замок своїми жартами і жвавістю, пісня «Ти наш гість» у фільмі стала ще епатажнішою. Вішак, хоч і не має голосу та з’являється в кількох сценах, настільки чарівний, наскільки може бути чарівним предмет меблів, і настільки завжди доповнює картину, що ти не дивуєшся тій особі, яка постає з нього, коли прокляття спадає. А от місіс Потс з намальованими очима і ротом виглядає дещо дивно, навіть моторошно. Коґсворт розчаровує своєю механічністю і мало доповнює дует, який вони мали складати з Люм’єром.
Костюми вражають своєю красою і доцільністю. Повсякденна сукня Бель водночас мила і трохи неохайна, а Чудовисько на імпровізованому балу виглядає в своєму синьому сюртуку як справжній людський чоловік (правда, із надлишком шерсті). Декорації фантастичні: сонячне містечко Бель, засніжений замок Чудовиська, величезна бібліотека, дорогоцінні люстри і портрети — усе це створює казкову атмосферу.
Усі ці дрібнички не дозволяють довго замислюватися над безглуздістю співів і танців після того, як (гіпотетично) до влади повертається законний правитель. Та зізнайтеся, у вас же самих виникало питання, хто керував землями за відсутності королівської особи і що сталося, коли вона знову дала про себе знати.
А тепер до більших химер. Схоже, що успіх чорношкірого радника принца із «Попелюшки» сподобався кінотворцям, і вони вирішили втулити їх іще більше. І в перуках. І обов’язково напудрити. Це якщо зовсім не брати до уваги те, які чорношкірі у Франції на балу 17 століття. З одного боку, воно то й нічого, а з іншого… Така ж сама дивина, як і чорношкірий Роланд. Що ж до ще однієї контроверсійної теми, то геїв… не було. Був невеличкий натяк від Лефу під час пісні про Ґастона, який типовий українець навіть не зрозумів, і навіть транссексуал, якому у фінальній битві в замку сподобалося перевтілення у жінку від шафи, а от саме геїв ще треба пошукати.
Сценарій написано максимально акуратно, щоб кожен гвинтик працював, а репліки були на своєму місці, але все ж він тяжіє до казкового діснеєвського мультфільму. Якщо ви спитаєте: «А що ж, власне, змінилося?», то мені важко буде надати вам у відповідь якусь велику несхожість. Як і «Попелюшка», «Красуня і Чудовисько» не відкрила нових сторін історії (брешу, у «Попелюшці» була шикарна мачуха), хіба в деяких деталях стала серйознішою і жорсткішою. Але це якісна кіноадаптація казки, зважаючи на те, що Чудовисько ніколи досі не виходило таким живим у фільмі. Дітям ця версія «Красуні та Чудовиська» неодмінно сподобається. А от покоління, яке виросло на класичних Діснеєвських мультиках, може відчути певне розчарування. Якщо ви ще й чекали на якесь переосмислення, то забудьте, ця стрічка не для вас.
У підсумку фільм вийшов доволі-таки непоганим, картинка тішить око, а пісні — слух. Тим паче український дубляж не засмутив. Але після нового погляду на «Сплячу красуню» хочеться спитати у студії: «Чи є сенс повторювати вже зняте, якщо ви можете краще?»
Оксана ПРОНЬКО
