Зло, Пророцтво, Вежа і методи раціональності

Автор: Андрій Горбунов
Анотація: Сатирична мікротрилогія в дусі «Гаррі Поттера і методів раціональності» Еліезера Юдковські, яка висміює деякі популярні кліше фентезі та літератури і кінематографу загалом.

Найтемніше Зло і методи раціональності

Король зібрав у тронній залі своїх найвідданіших героїв: Паладина Храму, Доброго Чарівника, Гостровуху Мисливицю й Жерця Світлих Богів.

– О великі герої, – почав монарх свою промову, – звертаюся до вас не вперше! Багато років уже ви вірно служите моєму Королівству, рятуючи його від чудовиськ, від злих чаклунів і від негідників-розбишак з великої дороги. Та сьогодні нам загрожує ще більша небезпека – Королівство загине без вашої допомоги!

– В чому ж полягає ця небезпека? – поцікавився Жрець Світлих Богів.

– О горе нам! – гірко вигукнув Король. – Злий Чаклун у своїй Чорній Вежі збирає кістки драконів і крила фей, єдинорожачий ріг і сльози русалок, цвіт папороті та місячний камінь, аби вичаклувати своє Наймогутніше і Найтемніше Закляття – Закляття, що своїм Злом затьмарить саме́ Сонце!

– І що ж це за Закляття? – запитав Добрий Чарівник.

– Ліпше б ти не питав! – бідкався Король. – Злий Чаклун бажає перекинутися на невмирущу потвору, аби століттями нападати на наших селян, не знаючи ні жалю, ні страху, ні болю!

– Лишенько! – вигукнув Паладин Храму. – Вирушаймо в дорогу!

Четверо друзів-героїв одразу ж вирушили в подорож. Вони перетнули ріки і ліси, моря й острови, зіштовхнулися з неохопними ордами небачених чудовиськ, провчили злодіїв з великої дороги, врятували три села від морової хвороби, а три міста – від нашестя щурів, перетнули холодні гірські хребти й засушливу спекотну пустелю, пройшли вогкими підземеллями й прочалапали Мертвим Болотом, аж ось – дійшли герої до Чорної Вежі.

– Я можу прив’язати до стріли мотузку, – сказала Гостровуха Мисливиця, – і дострілити до вершечка цієї вежі; тоді ми зможемо залізти на сам дах, оминувши всі пастки, що їх нам неодмінно влаштував Злий Чаклун.

– Згода, – відповіли інші троє героїв, і за кілька хвилин усі четверо вже були на вершині Чорної Вежі.

– Тепер я відчиню цей люк, запечатаний магічним замком, – повідомив Добрий Чарівник і сів чаклувати.

За чверть години люк відчинився, і герої спустилися сходами.

Всередині вежі на них напали двоє скелетів.

– Ми переможемо їх! – в один голос вигукнули Паладин Храму і Жрець Світлих Богів.

Паладин розмахував благословенним молотом, не даючи чудовиськам наблизитися, а Жрець промовляв до скелетів слова, від яких ті порозсипалися в порох.

Нарешті герої спустилися до головної зали. Паладин Храму вибив двері благословенним молотом, і перед чотирма героями нарешті постав Злий Чаклун.

Він насупився й підвів руки до неба. Всі приготувалися до якого-небудь Чорного Закляття, що його збирався скинути на голови героїв Чаклун, проте замість цього він закричав:

– Знову, трясця вашій матері! Знову хтось прийшов убивати Злого Чаклуна! Ви хоч чули, над чим я працюю? Я створюю еліксир безсмертя! Без-смер-тя! Ви вже й так закатрупили мого вчителя і його вчителя, які теж обидвоє боролися проти старіння! Вашими силами в нашім Королівстві стало небезпечно розробляти ліки, що повертають молодість! Чому, чому в усіх казках той, хто прагне безсмертя – обов’язково поганець? Хто це придумав, що я – Злий? Я створюю життя, а ви – руйнуєте, онде і Йоріка з Льоліком щойно вбили, бідолашних моїх служників, мир їхнім кісткам! Гляньте на мої здобутки – ось уже майже готові ліки проти раку, можете їх забирати собі: я не бажаю заробітку за це відкриття, я тільки хочу, аби люди й ельфи в Королівстві більше не хворіли. Я вже зупинив стирання теломери в хромосомі, й мені залишилося тільки покінчити з помилками, що накопичуються в організмі на старість. І якщо ви вб’єте мене зараз, то відкинете і своє власне безсмертя ще на п’ятдесят років у майбутнє, адже і мій наступник, як і я, буде змушений копирсатися в паперах своїх учителів у пошуках успішних напрацювань – замість того, щоби просто прийняти з моїх рук готовий еліксир вічного життя.

Пророцтво про Кінець Світу і методи раціональності

Велична споруда слугувала водночас храмом і фортецею: тут жили лицарі Ордену, що склали присягу служити Священній Книзі та захищати людство від зла. У просторій залі урочистостей Верховний Магістр Ордену зачитував усім офіцерам, лицарям і новобранцям Священну Книгу:

– Прадавнє пророцтво каже: настане день, коли люди стануть злі, продажні, підступні, коли вводитимуть одне одного в оману, займатимуться розпустою, й тоді настане царство диявола. І протриває воно три роки, а тоді прийде Бог і переможе диявола, й настане вічний мир і рай для всіх праведників, що переживуть царство диявола. Наш Орден був заснований для того, щоб оберігати наш світ від сил Пітьми. Ми несемо тяжку і відповідальну службу – без нас диявол уже давно б заволодів цим світом. Ми, і тільки ми відкладаємо настання темних часів!

Церемонія закінчилася, й лицарі стали розходитися. Один із новобранців пішов у місто й повернувся звідти з мішком придбаних товарів. Серед них виявилися крейда, чорна курка, свинячі тельбухи і свічки.

Новобранець мовчки розставляв келихи у вершинах пентаграми просто посеред зали урочистостей. Один з лицарів, проходячи повз нього, спинився й оторопіло запитав:

– Ти що це таке робиш?!

– Викликаю диявола, – спокійно відповів новобранець. – Це ритуальна частина, а ще мені знадобиться на когось розізлитися, вчинити розпусту і щось украсти.

– З дуба впав? – здивувався лицар. – Увесь наш Орден існує з одною-єдиною метою – протистояти дияволові! А ти хочеш його підсилити?

– Зовсім ні, – відказав новобранець. – Навпаки – я хочу вбити диявола.

– Викликати його… на дуель? – лицареві здавалося, що він починає розуміти. – Але в тебе не стане сили здолати самого Князя Пітьми! І в нас усіх, мабуть, не стане! Потрібно тверезо оцінювати свої сили й діяти хитріше…

– Запевняю вас, я дію хитріше, ніж вам здається, – урвав його новобранець і швидко заговорив, поки той не висловив учневі догану за порушення етикету: – Диявола вб’ю не я. Його вб’є пророцтво.

– Що?

– У пророцтві чітко сказано, що правління диявола триватиме рівно три роки, – терпляче пояснив новобранець. – Після цього він неминуче загине від руки Бога. Отже, якщо перетерпіти ці три роки, то ми всі будемо врятовані, й наша тяжка й небезпечна служба більше не знадобиться. Ми вже століттями готуємося до цього короткого трирічного Царства Пітьми; тож я гадаю, що насправді ми всі до нього давно готові.

Навколо новобранця зібралося вже декілька десятків лицарів і офіцерів ордену – всі зацікавлено слухали.

– Всі ці роки ми лише відтерміновували неминуче, – пояснював учень. – Згідно з присягою, яку я склав, я мушу невідступно вірити Священній Книзі та виконувати її приписи. А Книга каже, що майбутнє вже визначене – Бог переможе диявола, і ми можемо змінити лише одне – час, коли це станеться. Ми геть не зацікавлені в тому, щоб відкладати цей радісний момент – навпаки, ми маємо його наблизити!

– І давно ти це придумав? – примружився старий капітан.

– Ну, перший план у мене був трохи інший, – відказав юнак. – Я подумав – за будь-які гріхи можна покаятися на смертному одрі. То чому б не обрати серед нас когось одного, хто повбиває всіх інших вірян, щоб вони потрапили в омріяне Небесне Місто, а потім просто покається за всі ці вбивства і теж піде на Небеса? Але потім я зрозумів, що це ніяк не врятує невірних, яких ми теж любимо, та й тому одному доведеться довго чекати природної смерті.

Один із старших офіцерів несміливо підняв руку. Всі замовкли й скерували погляди на нього.

– То… – прокашлявся офіцер. – На розпусту потрібен попередній запис?

Вежа Слонової Кістки і методи раціональності

Висока Рада з п’яти Просвітлених Оракулів зібралася навколо Кришталевої Кулі в серці летючої Вежі Слонової Кістки посеред небес.

– Нам загрожує велика небезпека, – промовив сивобородий дідусь у білих шатах. – Темний Князь уже зібрав військо, щоб зруйнувати Вежу. Якщо він захопить Кулю, то йому підкоряться всі світи: той, хто володіє Кришталевим Серцем Усесвіту, може скеровувати потоки всіх енергій так, як йому заманеться.

– Я знаю, що робити, – відповіла чарівниця, що спиралася на костур. – У вимірі Земля живе народ, який володіє таємною силою, що зветься «Раціональність». Ми відкриємо портал у світ Землі й перенесемо звідти одного з Магістрів цієї сили, щоб він нам допоміг.

…Програміст Назар повертався додому, коли простір навколо нього раптово замерехтів. Із розломів у тканині буття вийшли троє посланців у білих плащах.

– Кришталеве Се… – почав один із них, та Назар уже намагався втекти на іншу вулицю. – Гей, стій!

Троє здійнялися в повітря й наздогнали програміста за допомогою левітації. Назара схопили й затягнули в розлом. Уже там, у самій Вежі, йому виклали суть справи.

– Отже, підсумовуючи, – Назар дивився крізь вузькі прямокутні окуляри на натовп магів і жерців, що зібралися в головній залі. – Мій світ – лише один зі світів; головним в ієрархії світів є той, де ми всі зараз перебуваємо; цей артефакт, – він указав рукою на Кришталеву Кулю, – збіса важливий для існування всіх світів; і хтось із лихими намірами збирається завоювати цю Вежу. І ще – ви не відпустите мене додому, поки вашу проблему не буде вирішено. Все правильно?

– Ми дізналися про наміри Темного Князя з пророцтва, – підтвердив друїд у сірому вбранні. – Наших сил недостатньо, щоб відбити його напад. І його армія вже наближається. Проте ми знаємо, що таємнича сила виміру Землі…

– Зрозуміло, не гаймо часу, – урвав його Назар. – Ця Вежа – вона якимось чином тримається в повітрі?

Він підійшов до перила, за яким відкривався суцільно-блакитний краєвид із білими хмаринками, й визирнув униз – у таку ж блакитну безодню.

– Тут є якісь аеростати, пропелери, магнітне поле? За рахунок чого вона тримається?

– За рахунок магічної сили кристалів селведію, – відповів один із чарівників.

– Супер, – кивнув Назар. – А ці кристали можуть змусити вежу рухатися? Якщо вони створюють силу, що протидіє гравітації, то чи можна змінити напрямок і величину цієї сили?

Маги перезирнулися.

– Ну, взагалі-то… – почав один із сивобородих дідів. – Так, частину кристалів можна… повернути в інший бік.

– Друге питання, – продовжував Назар. – Яким чином Темний Князь чи будь-хто інший може знайти це місце? Є якийсь маяк, орієнтир, куди потрібно рухатися? Система навігації? Прив’язка до просторових координат чи до якогось предмета всередині Вежі?

– Всі знають, що Вежа Слонової Кістки стоїть точно під Великою Зіркою, – сказала жриця з розфарбованим у чорне й біле обличчям.

– Чудово. І третє питання. Цей світ великий? Ваші крилаті вісники й ті, хто вміє левітувати – вони можуть загубитися серед цих хмар?

– На жаль, таке траплялося нерідко, – спохмурнів найстарший дідусь, що сидів у кам’яному кріслі з діамантами. – Ми втрачали навіть найкращих гінців, коли вони відлітали надто далеко.

– Вашу проблему вирішено, – заявив програміст і підійшов до молодих посланців, які раніше викрали його з Землі. – Несіть мене додому.

Діди стали перешіптуватися між собою.

– Що? Хлопче, про що ти говориш? Як він це зробив? Він убив Темного Князя?..

Назар озирнувся й окинув усіх скептичним поглядом.

– Ви не зрозуміли? – запитав програміст. – Просто заберіться звідси. Поверніть ті свої кристали й відженіть Вежу в якесь інше місце. Що далі, тим краще. Як ваш Темний Князь знайде ваше Кришталеве Серце, якщо не знатиме, де його шукати? Ви звикли мислити в рамках примітивного дуалізму, коли є тільки хороші хлопці й погані хлопці, й між ними обов’язково має відбутися війна. Ви не бачите жодних інших можливостей, крім прямого лобового зіткнення, в той час, як купа військових хитрощів лежить просто перед вашим носом, непомічена вами через ваші мисленнєві звички і через ваше постійне відчуття приреченості. Відкривайте портал – мене вдома чекають на вечерю.

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *