Усе, що ви хотіли знати про 80-ті, але соромилися запитати
Землю захопили гіки. Вони скрізь. Гадаєте, ці типи просто сидять у маминому сараї, гордо називаючи його гаражем, й шпиляться в комп’ютерні ігри? Насправді вони готують свій бліцкриг, рахуючи дні до 2045 року, коли у них з’явиться шанс отримати всі гроші світу. Саме про ті благословенні часи й оповідає роман Ернеста Клайна «Першому гравцеві приготуватися», український переклад якого нещодавно з’явився у видавництві «КМ-БУКС».
Уже давно говорять про так званий «ефект CSI», коли після виходу однойменного серіалу присяжні стали з більшою увагою дослухатися до свідчень криміналістів у суді. Схожий вплив мав і серіал «Теорія великого вибуху». Він був одним з факторів, які сприяли тому, що любити комікси, фільми про роботів та фентезі несподівано стало модним. Мало не вперше гіки вийшли зі свого гетто, облишивши роль упосліджених аутсайдерів. Слово «гіки» перестало бути образливим: тепер вони звучить гордо! Сьогодні фанати фантастичних світів очолюють видавництва, кіностудії та ігрові мегакопорації, популяризуючи те, чим захоплювалися в дитинстві.
Ернест Клайн абсолютизує владу дітей 80-их. Комп’ютерний геній Джеймс Галлідей, розумний, наче Стів Джобс, та дивакуватий, ніби Говард Г’юз, створив програму віртуальної реальності ОАЗа. Вона стала настільки популярною, що практично всі мешканці постапокаліптичної Землі переселилися у цей чудесний світ новий. А ще популярнішою симуляція стала після смерті свого творця. Галлідей заховав у грі «великоднє яйце», і той, хто його знайде, отримає в спадок 240 мільярдів доларів. Нічогенька сума, еге ж? Однак, щоб отримати її, не достатньо просто обстежити кожен сантиметр віртуальної реальності з лопатою. Необхідно пройти складний квест, який до снаги лише таким само відбитим на всю голову фанатам вісімдесятих, як і сам Галлідей. Відразу варто зазначити, що шалена гонитва за грішми — чудовий привід полюбити будь-що, навіть аркадні ігрові автомати з минулого століття. З точки зори драматургії, автор обрав вельми вдалу аргументацію для того, що відбуватиметься на сторінках його книжки.
По суті, весь роман — це класний, розважальний довідник з поп-культури кінця минулого століття. Певно, не одну сторінку зайняв би перелік ігор, фільмів, телешоу та музичних треків, про які згадує письменник. Клайн провів шалену роботу по збору матеріалу та його акуратній імплементації в історію. Щоправда, в результаті самої історії, як такої, не лишилося. Письменнику було цікавіше навести цитату зі ще одного фільму, аніж займатися розвитком персонажів, надавати їм глибини. У центрі сюжету — старшокласник Вейд Воттс, бідний сирота, який живе з тіткою. Непримітний в реальності, у віртуальному світі Галлідея він є вправним мисливцем за скарбами на ім’я Парзіваль. Попри те, що ми проводимо з цим юнаком 518 сторінок, він так і не виходить за рамки персонажа-функції. Звісно ,автор намагається прописати і внутрішні конфлікти, й драматичні ситуації, але подані вони дуже конспективно — рівно настільки, щоб не можна було закинути письменнику абсолютну статичність протагоніста. «Страшний реальний світ» роману також викликає чимало запитань. Він аж надто комфортний. Персонаж тільки побіжно згадує, що живе в небезпечному районі, де можуть зґвалтувати й пограбувати. Та до початку Великого полювання Вейд потерпає лише від тітки, що забрала ноутбук, та від шкільних хуліганів, які… обзиваються.
Зрештою, ті, кому книжка не сподобається, назвуть сюжет банальним і заштампованим, а ті, кому вона припаде до душі — класичним. Джентльменський набір з пригод-дружби-кохання-сутичок-з-ворогами в усій красі. Люта корпорація лютує, а героїчні герої сміливо ідуть в бій. Звісно, жодних глибинних філософський ідей чи складних підтекстів годі й шукати. Хіба можна чекати від походу на американські гірки того катарсису, який принесе перечитування «Гамлета»?
Але ж і в американських гірках є свій шарм. Роман «Першому гравцеві приготуватися» — різновид веселого, яскравого й захопливого парку атракціонів. На більше він і не претендує. Пам’ятаєте класичні картинки «Знайди Волдо»? Ось і тут така сама розвага. Ця книжка дозволяє почухати за вушком свого внутрішнього гіка. Він точно розпливеться в чеширській посмішці, коли натрапить на дискусію про улюблені фільми. Єдині серйозні питання, які піднімає роман, автором, певно, й не закладалися. Якщо зараз уся фантастика заснована на ностальгії по вісімдесятих (а це справді так), про що згадуватимуть у 2050-му? Про десяті, коли було модно фанатіти від вісімдесятих? 🙂
Українське видання, як і оригінал, точно потішить гіка, але трішки роздратує філолога. Те, з якою ретельністю вишукувалися алюзії, заслуговує на бурхливі оплески. Їх перекладено ідеально. Проблеми з’являються — як і в самого Клайна — коли немає чого цитувати. Часом трапляються русизми, українські речення з англійським синтаксисом та відверті ляпи (Так, аватар Ейча, найкращого друга Парзіваля, високий широкоплечий чоловік, але він точно не кавказець. У нього просто біла шкіра).
Читати чи не читати? Ось у чім питання.
Проведімо безспойлерний експеримент. Уявіть: Макс Рокотанські припарковує свій «делоріан» біля бару «Тех-нуар». Заходить всередину, жує свою улюблену жуйку, що знову в моді, і проходить тест Войта-Кампфа. Він сильний, але сліпий ветеран В’єтнаму, який досконало володіє мечем і готовий сміливо йти туди, куди не ступала нога людини.
Серце не завмирає на кожному слові? Тоді ваша принцеса в іншому замку.
Ну а якщо ви все одно залишилися, вдягніть свій візор (візьміть книжку до рук) і…
ПЕРШОМУ ГРАВЦЕВІ ПРИГОТУВАТИСЯ.
Катерина ГРИЦАЙЧУК, Анатолій ПІТИК
