KyivSteamCon-2018: Нотатки з епохи пари

15 вересня у Києві відбувся вже шостий KyivSteamCon — єдиний у своєму роді український фестиваль для шанувальників паропанку. Вікторіанські дами та джентльмени, чумні лікарі та божевільні науковці, механіки та механізовані люди — усіх цих персонажів можна було зустріти на території Державного політехнічного музею. Дізнайтеся з нотаток «Світу Фентезі», що цікавого відбувалося на фестивалі та що обговорювали в лекційній частині.

Нотатка перша. Хай живе королева Вікторія!

Явище стімпанку, перш за все, запозичує культуру і технологічний розвиток епохи Вікторіанства — ХІХ століття. Про це у своїх лекціях «Культура вікторіанської епохи», «Яким було вікторіанське весілля» та «Реальні Франкенштейни: історії про перші трансплантації органів» розповіли Богдан Лисак та Валерія Соколовська. Королева Вікторія недарма вважається символом Британської імперії того часу. Вона одноосібно керує понад 40 колоніями та веде свою державу до багатства і процвітання. Окрім того, вона вродлива жінка, їхнє з принцом-консортом Альбертом кохання вражає своєю міцністю. Після смерті чоловіка Вікторія не вийшла вдруге заміж і носила жалобу до кінця свого життя.

Королева була законодавицею моди, і багато з тих трендів дійшли до нашого часу. До відомому всім її захопленням чаюванням варто також додати те, що саме вона ввела звичай надягати білу сукню на весілля. У ті часи Лондон був вкритий темним смогом від постійних випарів з фабрик та парових машин. У будинках запалювали свічки навіть удень, щоб хоч щось розгледіти, а на вулицю в світлому одязі було краще не потикатися, бо він одразу посірів би. Тому біла сукня стала справжньою революцією, яка дожила до наших днів.

Також ті часи означені прогресом у медицині. Попередні століття побутували думки, що ногу можна відрізати від однієї людини і пришити її іншій. Про таку операцію усі лікарі чули, але повторити, звісно ж, не могли. Напевно тому, що асистентом хірурга був сам Диявол. Та і рани після ампутації кінцівок припалювали, а не перев’язували джгутом. Як не дивно, та технологію протезування успішно реалізував чоботар Джеймс Джиллінгем, якого так вразив один клієнт без руки, що він створив для нього штучну. Менше ніж за 50 років він допоміг приблизно 15 000 людей. Тоді ж сестра Найтінґейл вводить правила гігієни та догляду за хворими, які в рази зменшили смертність пацієнтів та посприяли ефективному лікуванню. Тепер її день народження, 12 травня, відзначають як Міжнародний день медсестри.

У непростій царині приймання пологів уже робляться операції кесаревого розтину. Утім бути породіллею все ще непросто. Біля жінки дозволено знаходитися лише повитусі, а біль доводиться терпіти просто нестерпний —  полегшувати його ледь не забороняється провідною релігією. Але й тут королева Вікторія відмовляється бути, як усі. Народивши до того семеро дітей, вона зважується на анестезію хлороформом, даючи життя принцу Леопольду.

Індустріальна революція приходить у всі сфери життя людини і дає змогу робітничому й середньому класам себе показати. Зокрема великим поштовхом стала поява метро, лондонського Tube. Вагони були поділені на три класи: перший і другий були з дахом, а третій — відкритий. У третьому класі їздили звичайні робітники, це дозволяло їм шукати прибуткову роботу у дальніх районах міста та швидко долати шлях. А родовиті панянки, щоб їх у напівтемряві купе випадково не поцілували, носили в губах срібну шпильку, яка виблискувала й давала знати про їхню присутність.

Що ж до розваг, то до традиційних прогулянках по парку та відвідинам театру додаються публічні пляжі. Купальники, звісно, покривали все тіло, а для дам робилися спеціальні кабінки, в які вони заходили і могли в них плавати поза стороннім оком. Попри все вікторіанська доба славиться пуританством, особливо стосовно жінок. Пристойна молода дівчина не могла сама вийти на вулицю без супроводу компаньйонки, і не дай Боже, щоб її запримітили поруч з якимось чоловіком! Коли жінка вагітніла, то говорити про це прямо їй не дозволялося. Вона всіляко мала уникати про це згадки, вживаючи напівнатяки на кшталт: «Я очікую». Зазвичай у цей період вона мало з ким контактувала і не виходила з дому.

Отаке непросте, але цікаве життя в ХІХ столітті.

Нотатка друга. Чого має бути більше: пари чи панку?

Найгарячішим лекційним заходом на VI KyivSteamCon стала дискусія «Теревені про панків, паросвіт і котиків» за організації фантастичного об’єднання «Зоряна Фортеця». У ній взяли участь представники об’єднання Олег Сілін, Альона Савінова та двоє українських письменників, які працюють у цьому жанрі:  Петро Яценко, який торік представив кінороман з елементами клокпанку «Нечуй. Немов. Небач», та Анастасія Воронова, роман «Останній притулок бунтарів» якої у майбутньому очікується українською мовою.  В обговоренні учасники спробували визначити, чим все-таки є стімпанк в літературі та які основні конфлікти він описує.

Олег Сілін вважає, що стімпанк пов’язаний з «джентльменством», донесенням елітарної культури, оскільки жанр бере витоки з Вікторіанства. Петро Яценко заперечує, що це, перш за все, контркультура: «Мені цікаві не джентльмени, а те, що робиться під мостом. Цікаві робітники, які клепають усі ці парові мотоцикли та інші штуки. Суть стімпанку в тому, що є цей панк — протест».

На думку Анастасії Воронової, стімпанк давно переріс свій початковий термін, оскільки з’явився великий обшир літератури, кіно, анімації, навіть музики — і кожен автор бачить це по-різному й привносить щось своє. Сілін додає, що в книжках стімпанк реалізувати непросто, адже він здебільшого дуже візуальний. Тому письменник «домовляється» з читачем, що він покаже антураж парових технологій, вікторіанську естетику більш детально.

Під час дискусії були визначені наступні можливі конфлікт у стімпанк-романі:

• людина-машина;
• протистояння класів;
• протидія новим технологіям;
• зіткнення матеріального і містичного.

Розмірковуючи над цим питанням, дискутанти виявили, що, як не дивно, немає конфлікту жінки і суспільства, хоча в ХІХ столітті у жінки було мало прав. Жінка у стімпанку постає відважною і активною. Це шпигунки, шукачки пригод, спокусниці з револьверами, які вони не соромляться застосувати. По суті, її сучасний образ у масовій культурі переноситься у декорації стімпанку. У такому випадку сама жінка уже може уособлювати частину «панку», стоячи на рівні з чоловіком. Хто знає, можливо, хтось таки напише, як пропонує Петро Яценко, роман про «парових суфражисток»?

Нотатка третя. Головне, щоб костюмчик сидів

Естетика стімпанку — це найбільше, що приваблює людей в цьому жанрі, який переріс в субкультуру. Гості фестивалю приходили в дивовижних образах: хтось у більш простих, а хтось із механізованими руками, ногами, клапанами на грудях та з металевими пластинами на обличчях.

На думку Anna Rua, фахівчині з історії костюму ХІХ-ХХ століть, яка прочитала доповідь «Від аристократа до пірата — що вдягнути на стімпанк-івент», існує кілька поширених стімпанкових образів. Перш за все, це класичний вікторіанський костюм: для чоловіків циліндр, фрак, жакет, ціпок, кишеньковий годинник та монокль, для жінок корсет, пишна сукня з турнюром, рукавички, віяло, акуратний капелюшок з квітковою прикрасою або капор. Часто таке вбрання комбінується з металевими та шкірянимими деталями, механічними пристроями, штучними руками, ременями, не забуваючи про ґоґли. Серед інших популярних персонажів — авіатори, механіки, повітряні та морські пірати, ковбої, чумні лікарі, авантюристи, любителі сафарі.

Окремо варто зазначити жіночі образи, натхненні стилістикою кабаре, — це ті дівчата, яких ми звикли бачити за пошуковим запитом «steampunk», з яскравим макіяжем, відкритими спереду спідницями, панчохами з підтяжками та чорно-білим вертикальним смугастим візерунком на тканині.

Хоча основне вечірнє дефіле костюмів «Світ Фентезі» не встиг побачити, але й впродовж дня з’являлися напрочуд цікаві стімпанкери. Наприклад, Пан Кіт у сюртуку і з циліндром на голові, вікторіанський стрімер зі стилізованим смартфоном та курильник люльки войовничого вигляду.

Гості, які прийшли без костюмів, могли спробувати себе в нових образах прямо на фестивалі. На території діяли точки з нанесення тематичного аква-гриму та татуажу, а також на ярмарку у головній залі можливо було придбати відповідні аксесуари. Найбільше запам’ятався стенд магазину «Steampunk Masks» із вражаючими масками під метал, які всі відвідувачі надягали й фотографувалися в них.

Нотатка четверта. Паропанкові розваги

KyivSteamCon — один із тих фестивалів, де ти можеш не тільки дивитися, а й брати участь. Для гостей впродовж дня діяв танцювальний майданчик з живим музичним супроводом від ансамблю «АНАТРА». Були й майстер-класи зі старовинних схемних танців від студії «Vintage Dance Community», тому навіть якщо хтось не вмів танцювати, то міг швидко цьому навчитися.

Для того, щоб відчути настрій епохи, можна було відвідати традиційне вікторіанське чаювання або ж навіть потриматися за руки на справжньому спіритичному сеансі. Любителям містики також були відкриті столи ворожіння на рунах або картах таро.

Увечері відвідувачів розважали тематичний гурт «ZWYNTAR», танцювальні виступи «Free Tribal Band» і Таш, а також повітряні акробатки з «Freak Circus Corporation». Завершився фестиваль фаєр-шоу від колективу «Магія вогню».

Нотатка п’ята. Як написати стімпанк-роман

Свого часу батько стімпанку Жуль Верн, 190-річчя від дня народження якого святкували ми цього року, створив тренд на пригодницький роман із фантастичними технологіями і надихнув цілі покоління науковців. Про те, які з його передбачень справдилися та як будується світ на фантастичному припущенні, розповів письменник та журналіст Олег Сілін у лекціях «Таємний рецепт Жуля Верна» та «Фантастичне припущення, історія і технологія». Якщо в альтернативного світу є певна передісторія, пояснює він, то потрібно ретельно продумати її причини та наслідки. Проте в жодному разі не можна розписувати її по кілька сторінок чи розділів, хай навіть ви вигадали дуже цікаву теорію. Адже головне в будь-якому романі чи короткій прозі — це сюжет і розвиток персонажів.

Варто поміркувати над географічною логікою подій — прикинути відстані між місцями, в яких бувають герої. Жуль Верн для своїх творів спеціально розраховував відстані, щоб зробити їх правдоподібними.

Також не слід забувати про побут. Наприклад, які страви люди їдять, з чого їх готують і в якому посуді подають. Великим плюсом для автора стане різноманіття населення його світу. І не тільки поділ на класи, а й різні національності або навіть раси.

Коли ж мова заходить про технології, потрібно не лише хоч трохи розуміти, як вони працюють, а й мати уявлення про їхній вплив на всі аспекти життя вигаданого суспільства. Коли Петро Яценко писав роман «Нечуй. Немов. Небач», то його дуже зацікавило, яким чином християнство поставиться до людей із механічними серцями, чи дозволить церква ходити їм на службу, у результаті чого з’явилася парова релігія. Також у його творі можна зустріти механізованих чумацьких волів та клокпанківську бджолу.

Нотатка шоста. Стімпанк у популярній культурі

Стімпанк дуже популярний і на Далекому Сході, де він утворив цілий піджанр сілкпанку із дирижаблями у формі китайських пагод та гейшами-автоматонами. Ксенія Маковецька, письменниця й концептуальна художниця, розповіла про аніме та манґу, намальовані у цій естетиці. В Японії стімпанк часто межує з іншими під жанрами, зокрема фентезі. Перш за все, це «Мандрівний замок Хаула» Хаяо Мідзакі, який є улюбленим фільмом не лише шанувальників жанру, а й критиків та глядачів по всьому світу. Серед інших тайтлів — «Сталевий алхімік», «Кабанері зі сталевої фортеці» та «Стімбой». Доповідачка також наводила в приклад «Тріґана». Хоча дія і відбувається у майбутньому на іншій планеті, та в його світі стався відкат технологій, у результаті чого з’явився той же піщаний парохід. Окрім того, цим аніме та манзі притаманні елементи «Дикого Заходу»: пустельна географія, салуни і стрільці.

Темою лекції Любов Базь, письменниці та літературознавиці, стали сучасні стімпанкові ігри: «Dishonored»(2012), «BioShock Infinite»(2013) та «Thief»(2014). Прикметно, що цим іграм, як  і аніме, характерне поєднання із фентезійними елементами. На думку доповідачки, стімпанк найкраще почуває себе саме в комп’ютерних забавках: вони візуально красиві, антураж світу легко відтворити, а також присутня інтерактивність.

Нотатка сьома. Оплески організаторам

KyivSteamCon вдруге відбувається на території Державного політехнічного музею — і треба визнати, локація підібрана вельми вдало. Відвідувача оточують експонати старовинних кінокамер, самоварів, радіопристроїв, моделей літаків та дирижаблів. Є кілька атмосферних фото куточків: проіржавілі стіни, труби, гелікоптер та великий локомотив.

Цього року на задньому подвір’ї з’явився фудкорт, де можна було поїсти не тільки кексики та печивко з шоколадними шестірнями, а й скуштувати солоні «steam-страви». Лектори ж отримали можливість використовувати проектор для презентацій.

Але найбільше кореспонденту припали до душі розклеєні папірці з напрямком до фестивалю, які вели майже від самої станції метро до приміщення музею. Гості точно не загубилися б.

Лишається тільки гадати, чим потішить нас KyivSteamCon наступного року.

Текст і фото Оксани ПРОНЬКО