Ельфи та інші істоти в повісті “Останній ельф”
Ельфи та інші істоти в повісті “Останній ельф”
Здавалося б, написати про ельфів оригінально й цікаво вже неможливо, але раз за разом письменники у світі намагаються це зробити. Іноді їх спроби навіть можна назвати вдалими. Наприклад, спробу італійської письменниці Сільвани Де Марі з її книгою “Останній ельф”.
Почнемо з того, що її ельфа звати Йорш. Він зовсім дитина і до пуття не розуміє ні власної сили, ні світу навколо. А світ цей, м’яко кажучи, не дружній до останнього ельфа, бо ельф зовсім маленький, зовсім один і живе в часи, коли люди ельфів успішно винищили.
І тут проявляється другий вдалий хід письменниці. Маленький ельф, який знає про світ навколо тільки з оповідей покійної бабусі, вийшов дивовижно живим і безпосереднім. Читаючи про Йорша, чітко бачиш, що він — не людина, але водночас у ньому впізнаєш риси людських дітей, навіть спогади з власного дитинства. І, певно, завдяки цьому Сільвана Де Марі уникла пастки, в яку потрапило більшість письменників, що піднімали тему людського расизму. Адже ім’я таким письменникам — легіон, і Анджей Сапковський очолює їх. Однак в більшості випадків, говорячи про расизм, автори фентезі дуже старанно демонізували людей. Зображали їх ледве не всесвітнім злом, що одне тільки і заважало мирному співіснуванню інших рас, дикунами, що знищили цивілізацію. Хоча в історії найчастіше саме дикунів винищували в ім’я цивілізації.
Але менше з тим, Сільвана Де Марі уникла пастки демонізації людства, хоча більшість зла на сторінках “Останнього ельфа” чинять таки люди. Просто авторка їх не засуджує. Вона взагалі нікого не засуджує і не схвалює, у неї для цього є герої. Вони і засудять, і схвалять, і виберуть, і залишаться при своїй думці або змінять її — з власної волі. І більшість із них буде людьми. Крім одного дракона і, звісно, одного ельфа на ім’я Йорш, якому випадково прочитане пророцтво велить збудувати новий кращий світ.
А от зі світом у авторки вийшли проблеми. Він тільки заявлений, показаний кількома штрихами, картина світу складається з обмовок та розрізнених картин. Ми знаємо, що люди пережили велику катастрофу — загибель Імперії — після якої втратили свою цивілізацію і майже всі її здобутки. І, в принципі, здогадуємося, що надихалася письменниця-італійка Римською імперією. Але на тому і все. Ми не знаємо нічого про минуле світу, про те, як же змогли люди в такій ситуації не просто вижити, а ще й винищити майже всіх ельфів. Якою була ельфійська цивілізація? Яким був той світ до падіння тамтешнього Риму? В принципі, для сольної книги інформації про світ “Останній ельф” має в собі достатньо. Але, якщо вірити анотації, це перша частина трилогії, а для трилогії такого світу, окресленого кількома, хай і яскравими, штрихами, точно недостатньо. Що ж, побачимо, як авторка стане викручуватися в наступних частинах.
А от ельфи, на відміну від світу, вдалися Сільвані Де Марі дуже добре. Саме ельфи. Бо Йорш, хоч і останній, хоч і осиротів надзвичайно рано і початок життя провів у резервації, але все ж носій культури. І показано цю культуру на контрасті з людською. Люди вигадали таку дивовижу, як ключ? Геніальна, просто надзвичайна вигадка. А ельфи ключів не мають, і Йоршу достатньо “попросити” двері відчинитися. Але ні, що ви, це ніяка не магія. Це усі вміють, хіба ні? Культурні нестиковки, різниця віку та досвіду персонажів, генерують протягом сюжету численні кумедні ситуації чи непорозуміння. Щоправда, іноді це невеселий сміх.
Якщо говорити про переклад, то він досить вдалий. Читати текст просто, перекладач Роман Скакун зумів передати сюжетно важливі напівтони та гру слів. І радує, що переклад з італійської, а не з англійської, хоча, звісно, італійська — не така вже й екзотична мова.
Напевне, найбільш невдала частина книги — обкладинка, хоч вона і запозичена з оригінального видання. Надто скорботна, надто вимушено чудернацька, вона не дуже співпадає із текстом. Звісно, бачили ми обкладинки і значно гірші, але для продовження трилогії хотілося б чогось ліпшого.
Наостанок хочеться сказати тільки, що це, звісно, книжка про ельфа, вона так і називається. Але насправді це книжка, яка допомагає краще зрозуміти людей. І пам’ятати, що люди різні. Надзвичайно різні. Але все одно — люди.
Інна КОВАЛИШЕНА
Фото: Оксана ПРОНЬКО
Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.
Приват Банк: 5168 7554 3873 6817