Родина Адамсів — посіпаки MGM

Родина Адамсів — посіпаки MGM

Жовтень — чудова пора для походів у кіно, особливо протягом останнього тижня. Напередодні Гелловіну прокатники починають бомбардувати глядачів жахливчиками, а оскільки вони жадають догодити усім, охопивши максимум аудиторії, зазвичай можна обрати щось до смаку. Іноді навіть маленькі поціновувачі моторошних візій знаходять чим себе потішити. У 2012 році такою гелловінською розвагою став «Готель Трансильванія», а цього року на широкі екрани прийшла «Родина Адамсів».

Герої, придумані художником Чарльзом Адамсом наприкінці 30-их для коміксів у газеті The New Yorker, за час свого існування пережили шалену кількість реінкарнацій. Спершу, звісно, були мальописи, а у 1964 році на каналі ABC вийшов чорно-білий серіал, який став наріжним каменем світу Адамсів. Саме в ньому фрікувата сімейка набула знайомих усім рис — герої отримали імена та коротку передісторію, та й характери їхні трохи змінилися. Наприклад, Венздей стала ходячим втіленням похмурості і смутку, і більше ніколи не дозволяла собі веселих думок. Також у цьому шоу з’явилася культова музична тема, яка навічно прилипла до родини Адамсів. У 1972 році Адамси стали мультсеріалом. Проектом завідувала відома на весь світ студія «Hanna-Barbera». Іншим їхнім дітищем є «Скубі-ду». До речі, саме там відбувся анімаційний дебют залюбленого у все гидотне сімейство. Після кольорового спецвипуску з акторами із оригінального серіалу Адамси зникли на довгі роки, щоб тріумфально повернутися у 90-их.

 

Фільм “Родина Адамсів”, 1991

Воістину цілком їхнє десятиліття! У 1991 році Баррі Зонненфельд випускає дорогу комедію для великих екранів. У фільмі знялися такі таланти, як Рауль Хулія, Анджеліка Г’юстон, Крістофер Ллойд та Крістіна Річі, яка, здається, була створена для ролі маленької Венздей. Популярність стрічки не тільки призвела до появи сиквелу, а й дала зелене світло новому мультсеріалу. Раптова смерть від раку шлунку Рауля Хулії, який грав Ґомеза, погані касові збори «Цінностей родини Адамсів» та прийом критиків позбавив нових Адамсів шансів стати трилогією. Ну, майже позбавив… Через п’ять років після другого фільму Баррі Зонненфельда відразу на відео випустили «Возз’єднання родини Адамсів» — беззмістовний шлак, про який можна було б і не згадувати, якби не Тім Каррі. Цей по-справжньому геніальний актор дуже часто був сяючим діамантом у купі гною. «Возз’єднання» не стало винятком. Того ж таки 1998 року вийшов останній на сьогоднішній день серіал про Адамсів, але й він довго не протримався, закрившись після двох сезонів у 1999. 

20 років могильної тиші — і вони знову з нами. Знову тріумф? Сумно це визнавати, але зовсім ні. Мультфільм пройшов виробниче пекло. У 2010 році студія «MGM» опинилася на межі банкротства, тому попродавала права на купу своїх франшиз усім, хто був готовий їх купити. «Родину Адамсів» відкусила собі «Universal», а точніше її мультиплікаційний відділ «Illumination». Так-так, ті самі люди, що випустили на цю грішну землю пекельне поріддя з жовтою шкірою, величезними баньками і атрофованим мозком. Звісно, тоді і «Нікчемний Я», і «Лоракс», і тим більше «Ґрінч» були лише проектами. Мільярди доларів та ненависть людей з гарним смаком прийшли до студії пізніше. Відверто кажучи, саме ті купи грошви і посунули «Адамсів» на другий план. «Illumination» зосередилася на штампуванні продовжень «Нікчемного Я», а на проект з ляльковою анімацією та Тімом Бартоном у режисерському кріслі вони не зважали. Настільки, що агенти того ж таки Бартона стверджували, що їхній клієнт жодним чином не був задіяним у процесі виробництва мультфільму. Помаринувавши «Родину Адамсів» у себе на полиці три роки, «Universal» повернула їх «MGM». Ті ще чотири роки нічого з проектом не робили і взялися до безпосереднього виробництва аж у 2017.

Кінцевий результат вийшов абсолютно стерильним. «Родина Адамсів» завжди була сатиричним відображенням образу «ідеального» американського сімейства. Їхній гумор завжди тримався на гротеску та доволі простій інверсії: все, що звичайні люди вважають «нормальним», неприйнятне для Адаммсів, а все, що є «нормальним» для них, викликає жах і огиду у простих обивателів. Ця проста і дієва колізія могла виступати конфліктом історії у 30-их на сторінках газети чи у 60-их на чорно-білих екранах телевізорів. До 2019 року це перетворилося на банальний фон історії. Всі вже знають, чим ці Адамси такі дивні і чекають на якусь пригоду з ними. А мультфільм каже: «Дзуськи! Я знову використовуватиму старі, заїжджені кліше і нічого ви мені не зробите!»

У центрі сюжету знову конфлікт між Адамсами та мешканцями містечка, які спершу жадають спалити дивних приблуд, але під кінець історії, зрозуміло, розкаюються і приймають моторошне сімейство. При цьому сценаристи настільки не стараються, що навіть цей «конфлікт» презентують без належної вигадки. Мультфільм видається шалено затягнутим, хоча триває стандартні для своєї категорії півтори години. Візуально нова «Родина Адамсів» також нічим не вражає. Це завдає мультфільму подвійного удару нижче пояса. По-перше, на це банально нецікаво дивитися, а по-друге боляче стає, коли усвідомлюєш, скільки фішок історія втратила через обраний стиль. «Адамси» ідеальні для анімації. Тільки тут можна довести гротеск до максимуму і не завдати шкоди «реалістичності» історії. Але ні, жодної бридоти на екрані… В залі ж будуть дітки, а їхню психіку не можна травмувати всякою бякою. І байдуже, що потенційні глядачі вже давно передивилися всі частини «Гелловіну» та «Жаху на вулиці В’язів» по другому колу, відволікаючись хіба що на розчленування некроморфів у «Мертвому космосі». Пристойність понад усе.

Нова версія «Родини Аддамсів» повністю застрягла у 60-их. Конфлікт, візуал, жарти. Сучасність у мультфільмі присутня, але тільки для галочки. Вона не розвиває історію, а навпаки вставляє їй палки в колеса. Питання щодо логіки сюжету та поведінки персонажів множаться з кожною сценою. А ще більше за сучасність мультфільму шкодить ностальгія. Тут безліч алюзій не вплетені елегантно в сюжет, а просто накидані, щоб були. Мультфільм 2019-го року максимально спирається на серіал 60-их. Мартіша на початку відрізає трояндам бутони, так само як вона це робила в заставці серіалу. Новоспечена родина Адамсів переїждає до Нью-Джерсі — міста, чия архітектура надихнула Чарльза Адамса на створення персонажів (визнаємо — це було вдале підморгування.). Шкура білого ведмедя гарчить на відвідувача так само, як і в першій серії серіалу. А в кінці історії глядачі навіть побачать анімовану заставку з чорно-білого серіалу.

Телесеріал 1964-го року

Мультфільм здатен викликати кілька разів «гм», і навіть два чи три рази «Ги-ги», але він миттєво забувається, варто лише ступити крок за межі кінотеатру. Виникає враження, що «Illumination» все ж таки встигли попрацювати над «Родиною Адамсів», а потім ці напрацювання стали власністю «MGM». Тепер і у них є свої позбавлені індивідуальності «Посіпаки». Хоча навіть вони були кращими за це диво мультиплікаційної думки, бо хоча б переходили усі межі. А «Адамси» просто тупцяються на місці. Створити стерильний мультфільм для дітей, базуючись на творчості людини, яка ненавиділа маленьких дітей, — це ще треба постаратися.  Хочете бридких та смішних мультфільмів? Передивіться краще «Жах перед Різдвом» чи «Труп наречної», а на «Родину Адамсів» не зважайте. Вони і без вашої допомоги вже окупилися в прокаті за перший вікенд.

Анатолій ПІТИК та Катерина ПІТИК

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *