«Зомбіленд 2» — 3000 миль до гарного фільму

«Зомбіленд 2» — 3000 миль до гарного фільму

У 2009 році з’явився фільм про групу людей, які намагаються вижити під час зомбі-апокаліпсису. Четверо людей їдуть машиною через усю Америку, до місця, яке вважається чистим від зараження. У них є список правил, від чіткого дотримання яких залежить, виживуть вони чи ні. І називається цей фільм… «Носії». Так тоді, наприкінці двохтисячних, виникла унікальна ситуація, коли незалежно одна від одної вийшли дві стрічки з майже ідентичним сетингом та сюжетною зав’язкою, але діаметрально протилежним тоном та реалізацією задумки. Робота братів Пасторів незаслужено забулася, хоча й піднімала важливі та важкі морально-етичні проблеми, а от веселий та кривавий «Зомбіленд» Рубена Флейшера запам’ятався і навіть отримав сиквел… через, чорти б його вхопили, десять років!

Перша частина тепер дилогії, безсумнівно, когось таки вразила після появи на великих екран, але відверто кажучи, не пройшла перевірку часом. Cюжет і технічна частина фільму сильно кульгають. Картонні декорації апокаліпсису не сприяли глибокому зануренню в простір фільму. Однак уся знімальна команда на чолі з сценаристом, режисером та акторами вдало відволікали увагу глядача від запитань на кшталт: чому у цьому світі, який впав під гнилою п’ятою зомбі, все ж досі скрізь працює електрика? Чому головні герої, прокинувшись у світі вкрай обмежених ресурсів та тотальної небезпеки, все ж спокійно собі швендяють туди-сюди, без будь-яких запасів провіанту, та ще й не тільки не економлять набої, а прописують собі у правилах їхнє тринькання? «Зомбіленд» тримався на чорному-чорному гуморі та харизматичних персонажах.

Четверо друзів по нещастю були нестандартними особистостями, і за їхньою взаємодією було цікаво спостерігати. Джессі Айзенберг вдало відігрував образ гікуватого задрота Коламбуса («Теорія великого вибуху» тільки набирала популярності і цей типаж ще не встиг виродитися). Вуді Гаррельсон відрився на повну в ролі схильного до безглуздого, але такого веселого насилля Таллагассі. І компанію їм складали молоденька Емма Стоун та ще молодша Ебігейл Бреслін. У кожного персонажа була своя арка, яку вони вдало закривали під кінець фільму, а кульмінаційна сцена в парку розваг на всі сто відсотків виправдовувала хуліганську назву.

Сиквел намагається повторити формулу успіху першої частини, але замість давати героям нові мотивації і прагнення чи збільшувати масштаб проблем, яким вони мають дати раду, просто розповідає ту саму історію ще раз. І наступає на величезні граблі. Аудиторія вже знає цих людей: вони все ще милі, але вже необов’язково пильно стежити за ними, можна і роззирнутися навсібіч. Ой-йой… Ніхто ж не обіцяв, що цього разу декорації не будуть картонними. Ба більше, тепер вони ще й погано пофарбовані. Перша стрічка розповідала про початок апокаліпсису, тому там могли залишитися якісь осередки цивілізації (хтось таки пахав на електростанціях), а от продовження показує світ через десять років, а там нічого не змінилося. Є маленька спроба пояснити цю заковику, але вона така ж нереалістична, як і весь інший всесвіт «Зомбілендів». І це насправді не було б проблемою, якби автори не розвалювали свій світ додатковою порцією алогічних деталей.

Пригадуєте, як персонаж Вуді Гаррельсона вирішив використувати замість імен назви населених пунктів? Тепер цю фішку юзають всі, навіть ті, хто ніколи не перетинався з Таллагассі. Чому? Просто це прикольно! Взагалі фраза «Просто це прикольно!» є виправданням для половини сцен фільму. Двійники Колабмуса та Таллахасі, тупа білявка з морозилки, хіпі-пацифісти є у фільмі тільки тому, що це прикольно. От тільки ні, не прикольно!!!

Навіщо? Просто це прикольно!

Кажуть, що сценарій другого «Зомбіленду» писали сім років, от тільки скидається на те, що насправді його написали на колінках через тиждень після прем’єри першого фільму. Усе в ньому застаріло. Навіть славнозвісний чорний гумор більше не рятує, бо тепер є «Рік і Морті», де будь-яка серія і кривавіша, і смішніша. Висміювання стереотипних білявок в рожевому та хіпарів у сарі? Хто-небудь їх бачив останнім часом? Це вже дуже неактуально. Так само як і неактуальний конфлікт, який прописали сценаристи. Він вийшов із гріховної утроби мелодраматичних ситкомів середини 2000-их. Якщо вас ще тоді не дістали крики Росса з «Друзів» про те, що у них з Рейчел була перерва, тоді ласкаво просимо до «Зомбіленду 2». Єдине, що лишилося від першого фільму, це крутий акторський склад. Мабуть, компанія давніх друзів просто вирішила зібратися ще раз і пригадати старі-добрі часи. Вуді Гаррельсон та Джессі Айзенберг не змінилися ні на йоту, Емма Стоун накопичила харизми, а Ебігейл Бреслін трохи її розгубила, тому її ввічливо вивели за межі основного сюжету.

І от після завершення несподіваної, але милої сцени після титрів лишається без відповіді все те ж саме питання: навіщо?

Просто це прикольно!

Анатолій ПІТИК та Катерина ПІТИК

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *