Фантастичний кінозал: Горянин
Фантастичний кінозал
Горянин / Highlander (1986)
Жанр: бойовик, фентезі, пригоди, драма
Режисер: Рассел Малкагі
Актори: Крістофер Ламберт; Шон Коннері; Роксанн Гарт; Кленсі Браун
Український переклад: є
«Від початку часів ми мовчки рухаємося крізь сторіччя. Живемо таємними життями, прагнучи дійти до часів зборів, коли ті декілька, що залишаться, битимуться до останнього. Про наше існування ніхто не здогадувався… Дотепер». Шотландський горянин Коннор Мак-Лауд гине на полі кривавого бою від рук чорного лицаря. Люди з рідного клану вже готові були оплакувати великого героя, але коли дізналися, що Коннор воскрес із мертвих, у жасі вигнали його геть. Зустрівши згодом іспанського дворянина Хуана Раміреса, шотландець дізнається, що належить до раси безсмертних воїнів, яких можна вбити лише відрубавши їм голову. Довге життя безсмертних минає в безкінечних дуелях між собою, аж доки не лишиться тільки один. Переможець здобуде Нагороду, яку нізащо не можна віддавати чорному лицарю Кургану — найсильнішому з безсмертних. Двобою, що розпочався ще в Шотландії 16 століття, судилося завершитися в Нью-Йорку 20-го.
«Горянин» — типове темне міське фентезі 80-х. Історія з’явилася як домашня робота сценариста Ґреґорі Вайдена, тоді ще студента. Викладачеві так сподобався сценарій, що він порадив Вайдену спробувати його прилаштувати, що той і зробив — вельми успішно. Хоча фільм і не зібрав касу, йому вдалося отримати дещо більше — славу, культовий статус і… купу сиквелів вельми сумнівної якості. «Горянин», власне, став заручником своїх продовжень, кожне з яких, поступово втрачаючи якість, кидало все більшу тінь на оригінал. Тоді як сам оригінал — доволі самобутня і цікава стрічка.
Звісно, ахіллесова п’ята «Горянина» — що там приховувати — сценарій. Міфологія всесвіту подається фрагментарно, природа нагороди також лишається невідомою для самого кінця (часом виникає враження, що вона невідома не лише для глядачів, а й для персонажів). Натомість, фільм пропонує неонуарну атмосферу і, попри епічний масштаб подій та їхню значущість, неабияку камерність. За бажання, фільм можна було б обернути на епічну масштабну битву між добром і злом, що тривала би протягом тисячоліть. От тільки таке не ставилося на меті. І автору сценарію, і режисеру Расселу Малкагі було цікавіше зосередитися на драмі однієї окремо взятої людини. Звідси і відсутність уваги до причин появи безсмертних та їхньої місії.
Ключем до розуміння структури «Горянина» може слугувати головне джерело натхнення Ґреґорі Вайдена, а саме — перший повнометражний фільм Рідлі Скотта «Дуелянти». Там теж ніхто не пояснював, як Наполеон прийшов до влади і чому почалися так звані «наполеонівські війни». У центрі історії був конфлікт між двома офіцерами, дуель яких розтягнулася на багато років. Те саме і в «Горянині». Сутність фільму полягає у філософських міркуваннях про природу безсмертя, його наслідки, а також прірву людської самотності. Щоправда, екзистенційну драму майстерно вбрали в шати міського фентезі з елементами бойовика. Поєднання дощового і брудного Нью-Йорка середини 80-х та прекрасної зеленої Шотландії XVI століття виступає ефектним контрастом і додає історії барв. Також цим автори демонструють шлях, який здолав Коннор Мак-Лауд. Він осягнув своє безсмертя у часи бурхливої юності, а тоді прожив наступні чотири століття, спостерігаючи, як вмирають усі, хто йому дорогий. Він мав молоде обличчя, але дуже стару, зболілу душу. Крістофер Ламберт майстерно передав усю гамму емоцій, що вирують у його персонажі, граючи самими лише очима. Його Коннор Мак-Лауд — замкнена і дуже мовчазна особистість. Йому дуже важко знаходити спільну мову з навколишнім світом.
Іронічно, але такий ефект виник майже випадково: француза Крістофера Ламберта затвердили на роль, навіть не поцікавившись, чи знає він англійську. Виявилося, що не дуже. Актор кілька місяців посилено вчив мову. Зате в нього не було проблем із дубляжем фільму для французького прокату: він озвучував сам себе. А ось гарний старий-добрий шотландський акцент можна послухати у виконанні чудового Шона Коннері, який у фільмі грає іспанського дворянина (навіть не питайте, чому горянин не він). Почесний Джеймс Бонд зіграв такого собі Обі-Вана Кенобі: він знайшов недосвідченого воїна, пояснив йому, що коїться у світі, й підготував до бою з місцевим еквівалентом Дарта Вейдера — лиховісним дикуном Курганом у виконанні Кленсі Брауна, патентованого лиходія Голлівуду.
«Горянин» може сподобатися багатьом глядачам. У нього є щось для кожного. Хтось насолоджуватиметься хореографією боїв, хтось оцінить філософію стрічки, а хтось — кайфуватиме від розкішної музики Queen. Легендарна група обіцяла Расселу Малкагі один трек, але побачивши матеріал, так надихнулися, що написали аж 9 пісень, серед яких такі визнані хіти, як Who Wants To Live Forever, Princes of the Universe та A Kind Of Magic. Музика настільки прекрасна, що змушує забути про певні недоліки сценарію — і просто насолоджуватися переглядом розкішного фентезі.
Цитати
Лишитися має тільки один.
— Того чорного лицаря звуть Курган. Я знайшов тебе через нього.
— Хто він такий? І звідки він?
— Курган походить від прадавніх людей зі степів Росії. Задля розваги вони кидали дітей в ями з голодними собаками, котрі билися за м’ясо. Курган — найсильніший із безсмертних. Він ідеальний воїн. Якщо нагороду здобуде він, смертні страждатимуть у нескінченному мороці.
— Як битися з цим дикуном?
— Вірою, серцем і крицею.
— Матір Божа…
— Мамусю.
— Знаєш, що найдивніше? Більшість людей бояться вмерти. А у тебе навпаки. Ти боїшся жити. Бережи себе. Не втрачай голови.
Анатолій ПІТИК та Катерина ПІТИК
Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.
Приват Банк: 5168 7554 3873 6817
Дякую за статтю! Один нюанс: Рамірес за сюжетом був єгиптянином, а не іспанцем, що обігрувалось у самому фільмі 🙂
Дякуємо за увагу до матеріалу! Небайдужі читачі – втіха для редакції! 🙂
У статті немає згадки про національність персонажа Шона Коннері, лише про те, що він іспанський дворянин. Це вказівка на приналежність до певного королівського двору (він сам представляється головним металургом іспанського короля Карла V), а не на його походження).
Але так, маєте рацію, за національністю Хуан Рамірес – єгиптянин. 🙂