Фантастичний кінозал: Щось
Фантастичний кінозал
Щось / The Thing (1982)
Жанр: фантастика, трилер, жахи
Режисер: Джон Карпентер
Актори: Курт Рассел; Кейт Девід; Вілфорд Брімлі; Т. К. Картер; Пітер Малоні
Український переклад: є
Команда вчених з американської дослідницької станції в Антарктиці вступає в нерівну боротьбу з іншопланетною почварою, що прокинулася після тисячолітньої сплячки в кризі. Жорстока істота здатна трансформуватися у майже будь-яке тіло, з яким попередньо взаємодіяла. Відрізані від цивілізації полярники дуже швидко усвідомлюють, що нова загроза чаїться не тільки в темних закапелках станції, а й серед людей. Як можна бути певним, що твій приятель є самим собою, а не хитрим кровожерливим монстром, єдина мета якого — захопити все навколо?
У 2013 році у вчених на Південному полюсі заснувалася цікава традиція. У лютому, коли починається полярна зима, дослідники проводжають останній літній літак, збираються в місцевому спортзалі й улаштовують кіномарафон. Вони дивляться всі три версії історії про полярне страховисько: від першої екранізації оповідання Джозефа Кемпбелла «Стій, хто йде?» до фільму «Щось» 2011 року. Звісно ж, головною окрасою вечора стає стрічка Джона Карпентера, прем’єра якої відбулася у 1982.
Попри те, що його фільму вже майже сорок років, він досі здатен по-справжньому лякати та вражати. Ось що буває, коли до роботи береться професіонал та фанат своєї справи. Одним із перших фільмів, які побачив у кінотеатрі маленький Джон була стрічка Говарда Гоукса «Щось із іншого світу» — та сама перша екранізація життєпису «щося». У далекому 1951 році ще не було технічних засобів для зображення головної фішки монстра з оповідання — а саме його здатності трансформуватися у що завгодно. Тому в ролі монстра виступив двометровий актор Джеймс Арнесс, загримований під своєрідного монстра Франкенштейна Бориса Карлоффа. Це вплинуло на тон оповіді. Замість звичного для фантастики 40-их-50-их сюжету про істоту, що зжерла Бронкс, Гоукс презентував глядачам напружений трилер із гнітючим саспенсом. Фільм настільки захопив Карпентера, що той захотів стати режисером і зняти свою версію історії.
Через багато років він здійснив дитячу мрію і таки став режисером, от тільки екранізацію Кемпбелла, яка, зважаючи на сценарій, мала вийти доволі дорогою, новачкові ніхто не довіряв. Усе змінила успішність іншого його проєкту — слешера «Гелловін». При бюджеті 325 тисяч доларів він зібрав 47 мільйонів. Тепер на режисера дивилися вже інакше, що дозволило йому взятися за нове «Щось». На ролі полярників Карпентер узяв фактурних, але маловідомих акторів. Винятком став лише Курт Рассел, який зіграв головного героя Джея Мак-Ріді.
Усі у фільмі виклалися на повну: актори, режисер , композитор (славнозвісний Енніо Морріконе), оператор, але найбільше попрацював, звісно, майстер спецефектів Роб Боттін. Двадцятидворічний юнак відповідальний за справжній бенкет крові, покручених тіл та двивожних почвар, що панували на екрані. Мабуть, «Щось» — це вершина можливостей спецефектів. Вражає вигадливість та неймовірна майстерність творців. Вони зробили все, щоб глядачі пройнялися холодною атмосферою параної. Щоправда, на фільм чекав гучний провал. 1982 рік узагалі відомий гучними провалами кінофантастики. Саме тоді пішов на дно «Той, що біжить по лезу» Ріддлі Скотта. І тільки «Іншопланетянин» Стівена Спілберґа ширяв на велосипеді понад хмарами. Америка переживала не найкращі часи в економіці, тому жадала бачити на екранах легку казку, а не моторошні дослідження людської природи. Згодом, вже у 21 столітті, вийшов навіть приквел, але на нього майже ніхто не звернув уваги.
Попри всі негаразди, фільм Карпентера став культовим. Багато в чому цьому сприяли філософські ідеї, що ховалися за кривавим атракціоном. Його «Щось» можна вважати ідейним спадкоємцем іншої параноїдальної франшизи — «Вторгнення викрадачів тіл». Страх перед монстром, на кшталт Чужого, — це ніщо, порівняно з жахом, який пронизує людей, коли вони усвідомлюють, що почварою може виявитися інша людина.
Цитати
— То що робитимемо?
— Почекаємо і побачимо.
Гадки не маю, що там таке, але та істота дивна і дуже люта.
Зараз я покажу вам те, що вже і так знаю.
— Як ти, старий?
— Не знаю кому вірити.
— Розумію, Блере. Сьогодні складно комусь вірити.
Анатолій ПІТИК та Катерина ПІТИК
Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.
Приват Банк: 5168 7554 3873 6817