Лісом, небом, водою: Вижити і зостатися людиною

«Лісом, небом, водою»: Вижити і зостатися людиною

Трилогія Сергія Оксеника «Лісом, небом, водою» — це зразок поєднання непоєднуваного. Антиутопії та дитячої пригодницької книги, постапокаліптики та фентезі, глибокої філософії з цікавим сюжетом. Цей твір – справді гримуча суміш, і залишається тільки дивуватися, чому він досі не прогримів на всю Україну, а то і на весь світ.

«Один і той же вибір може бути правильним за одних обставин
і неправильним за інших».

Перша книга трилогії починається з того, що тринадцятирічний хлопчик з дивним для нас ім’ям — Лисий — вирушає в небезпечну мандрівку на пошуки чогось страшенно потрібного його рідному селищу. Лисий мешкає у світі, що пережив страшну (хоч і не названу на початку) катастрофу, внаслідок якої згинула вся сучасна цивілізація, а вцілілі люди якось виживають у маленьких замкнутих громадах, що розкидані по велетенському лісі.

Ліс цей розрісся після катастрофи, а тому зовсім не схожий на звичні нам ліси. Він значно небезпечніший та непередбачуваніший, а окрім звичайних диких звірів у ньому мешкають ще й вовкулаки, Лішак та Баба-Яга. І з усіма цими створіннями Лисому доведеться позмагатися, аби допомогти своїй випадковій знайомій, Лелі, врятувати дітей з її рідного селища. Але у Лисого є й своя власна мета, і невідомо куди вона приведе героїв, з якими небезпеками зіштовхне і перед яким вибором поставить.

Книга порушує болючу нині екологічну проблему, але нею не обмежується. Всі її герої раз за разом постають перед болючим вибором між злом більшим та меншим: покинути напризволяще зграйку безпомічних дітей чи поставити під загрозу  долю рідного села? Спробувати врятувати друзів з полону і ризикнути власним життям, чи сховатися й перечекати? Повірити чи відштовхнути, допомогти чи стояти осторонь? До честі Лисого та його нових друзів, вони приймають правильні рішення, дослухаючись до власної совісті. І як наслідок — їм вдається знайти вихід зі, здавалося б, безнадійних ситуацій.

Діти — герої твору — демонструють читачам надзвичайно сильні характери. Особливо Леля та Лисий, що не дивно, адже у їх жорстокому світі тринадцять років — то вже не дитинство. І їх мужності, доброті та розуму позаздрило б чимало дорослих людей. Самі ж дорослі у творі можуть бути як негідниками, так і добрими людьми, але негідниками, на жаль, частіше.

У другій книзі наші герої вступають у боротьбу з вовкулачою навалою, яка хоче знищити саме Лелю, Марійку, та, звісно, самого Лисого. Перед рідним селищем хлопця постає дилема: відкупитися цими, по суті, чужими їм дітьми чи вступити в боротьбу зі смертельним ворогом. І дорослі виявляються значно слабшими в боротьбі з власними страхами, аніж діти.

Окрім цього, книга розповідає також про ще одне невідоме досі селище, кардинально відмінне від бачених у першій книзі, а також дізнається більше  про таємничі пророцтва, сховані у Лісі, які, схоже, розповідають саме про наших героїв.

Калейдоскоп людських характерів у цій книзі ще різноманітніший, ніж у першій. Старі знайомі розкриваються з несподіваного боку, з’являються нові персонажі, як добрі, так і злі, але автор далекий від однозначності. Не буває нікого абсолютно злого чи доброго — стверджує автор. І хоробра Леля може запанікувати, і розважливий Лисий може втнути фатальну дурницю, і добродушна Марійка може наразити своїх друзів на небезпеку. Але одного разу помилившись слід виправити свою помилку. Саме це допомагає нам залишатися людьми.

Третя книга оповідає паралельно про завершення пригод Лисого та його компанії, та історію чоловіка, котрого ми з першої книги пам’ятаємо як Інженера. У цій книзі читач дізнається про ту катастрофу, що спіткала світ давним-давно та про природу всіх надприродних істот, таких як русалки чи та сама Баба-Яга. Не надто переконливе пояснення, але не це у книзі головне. А головне те, як автор знову й знову ставить героїв перед вибором, довершуючи їх характери, наче скульптор, що з кам’яної брили створює прекрасну скульптуру. І як його герої раз за разом з гідністю роблять цей вибір, перемагаючи навіть там, де, здавалося б, поразка неминуча, і при цьому не втрачаючи людської подоби.

Сергій Оксеник не побоявся розкрити у своїй трилогії табуйовані для дитячої літератури теми. Тут вам і проблема вбивства, хоч і вимушеного, задля оброни, і проблема смерті, адже у другій частині Лисий, по суті, помирає, і лише жива вода повертає його до життя. Третя книга врівноважує смерть, показуючи народження — тему, яку українська дитяча література звикла оминати, скромно замовчуючи. Проте автор трилогії не боїться її зачепити і показує появу немовляти на світ чесно та «у всій красі». При цьому «дитячість» книги ніяк не страждає.

Підводячи підсумки, можна сказати, що трилогія «Лісом, небом, водою» — це твір про людей та людяність і про те, як важливо залишатися людиною навіть у нелюдських умовах. Адже без цього не можна здобути перемогу над злом.

Інна КОВАЛИШЕНА
Фото: Оксана ПРОНЬКО
Передрук матеріалу зі “Світ Фентезі, №12(2), 2014-2015”

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *