Китайська наукова фантастика: що читає п’ята частина людства?

Зізнаюся, про китайську фантастику і її флагман – Лю Цисіня я вперше замислилася після цьогорічного конвенту фантастів Worldcon 75 у Гельсінкі.

Лю Цисіня вчергове номінували на Г’юґо. Звісно, ми з усіх ніг кинулися шукати його книжки, щоб отримати автограф. Але так сталося, що на третій день конвенту номінована книга (третя частина знаменитої трилогії «Пам’ять про минуле Землі») залишилася лише китайською. Звісно, це не перешкода для українських фантастів. Ми придбали примірник і встали у довжелезну чергу до мовчазного метра.

Лю Цисінь сидів з перекладачем. Китайська команда вразила ґрунтовністю підготовки і була в п’ятірці лідерів за кількістю учасників. Найбільше здивувалася перекладачка, побачивши слов’янську зовнішність з книгою, повною ієрогліфів. Метр, здавалося, сприйняв це як належне: всі у світі повинні знати китайську. Потім і він зацікавився, бо ми таки зізналися, що китайською не читаємо, англійські примірники закінчилися, а українською ваших книжок немає.

На «українською» тонка брова письменника з’їхала трохи вгору. Мені відразу пригадалася бурхлива реакція Джо Аберкромбі на таке ж зауваження: «Україна? Нічого собі. Дивно», — читай, «А де це? Невже і там читають фантастику?»

Я думаю, на той момент Лю Цисінь не знав, що перша книга його трилогії – лауреат Г’юґо-2015 «Проблема трьох тіл» побачить світ в Україні вже за пару місяців. Чесно кажучи, не знали й ми. Як і взагалі мало що про китайську фантастику.

Якби мені до Лю Цисіня запитали про сучасних китайських авторів, то максимум, щоб пригадалося це ім’я Нобелівського лауреата 2012 року Мо Яня. Магічний реалізм, в якому працює Мо Янь, спокушає приписати його до фантастів. Аналізувати китайську фентезі і того важче. Екзотична для нас східна філософія, світосприйняття китайських письменників розмивають межі між нашим уявленням про фентезі та реалізм. Тому зупинимося на науковій фантастиці.

Завжди новонароджені

Бурхлива і кривава історія Китаю кілька разів припиняла розвиток жанру. Загибель імперії, «рух 4 травня», Культурна революція, залізна рука Мао і нова зміна курсу змушували раз-по-раз ховати голови, щоб між тим робити короткі вдихи.

Як не зауважити, що нам це до болю знайомо. У Радянському союзі, принаймні на початках, фантастика була майже табуйованою. Перервана традиція — бич, як китайської, так і української літератури.

«Така дивовижна властивість китайської НФ, — в одному з інтерв’ю говорить Лю Цисінь, — постійні розриви, всякий раз — новий початок. Пишність минулого сходить у небуття, ніхто нічого не наслідує».

Попри те, що китайська наукова фантастика виникла на початку минулого століття, сучасних фантастів Піднебесної називають «поколінням новонароджених».

Розвиток всієї наукової фантастики у Китаї можна поділити на три періоди. І як тут не посміхнутися символічності назви першого українського перекладу бестселеру від Лю Цисіня «Проблема трьох тіл».

Отже, тіло перше.

Фантастичний Бум (1902-1911)

Китайська наукова фантастика підняла голову в останній період правління династії Цин (династія керувала з 1644 до 1912–1917 рр). І зробила це завдяки засновнику китайської літератури, просвітнику і модернізатору мови Лу Сіню (1881–1936).

Лу Сінь як син впливових чиновників отримав можливість навчатися у Японії. Войовничі мешканці островів давно зрозуміли корисність контактів із Заходом, і, на відміну від закритої Піднебесної, не гребували переймати все найкраще у європейців.

У 1902 році Лу Сінь прочитав японський переспів роману Жюля Верна «Із Землі на Місяць». Пізніше переклав книгу на китайську і в передмові гнівно засудив нездатність книжкової мови веньянь передати технічні новації.

Справа в тому, що «веньянь» — мова класичної поезії і ворожіння — відрізнялася від розмовної «байхуа» сильніше, ніж церковнослов’янська від української, і, звісно, була мало придатна для писання наукової фантастики. 

Протягом життя Лу доклав чимало зусиль для осучаснення веньянь, писав твори байхуа або сумішшю веньянь і байхуа. Багато перекладав. Захоплювався Гоголем, навіть переклав «Мертві душі».

Першим власне китайським науково-фантастичним твором можна вважати «Роман про місячну колонію» (1904), виданий під псевдонімом Хвантьян Дьяосоу. Герої, переживаючи жорстокі пригоди, вирішують, що Земля безнадійна і в чомусь на кшталт дирижаблю вирушають на Місяць. Там створюють утопічну колонію. У фіналі, наскільки можна зрозуміти з рідкісних описів роману, з’ясовується, що місячні колоністи хочуть захопити Землю  — і що їх у свою чергу хоче поглинути ще розвиненіша цивілізація. 

Подібним чином фантастика останніх років династії Цін зробило чимало для популяризації революційних ідей. Описувала майбутню утопію, в якій відбивалися ідеалістичні уявлення революційно налаштованих інтелігентів.

Ліві погляди Лу Сіня вплинули на антиімперіалістичний антияпонський «Рух 4травня», який захопив Китай у 1919 році на хвилі революції у Російській імперії.

«Рух 4 травня» сприяв розповсюдженню марксистських ідей. Крім того, відбулася зміна поглядів, переорієнтація з традиційної на західну культуру, масове застосування розмовної байхуа.

Парадоксально, але фантастика після зміни ладу — повалення монархії та утворення республіки на чолі з Комуністичною партією (1924) — практично зійшла нанівець; обіцяна фантастами утопія здійснилася. Як тут не пригадати історію радянської літератури, де з приходом соцреалізму з тих самих причин помер жанр. Соціалізм прийшов, які можуть бути фантазії! Далі лише боротьба кращого з найкращим.

У 1920-х все ще видають фантастичні утопії чи уїдливі сатири, але помітного впливу на жанр чи літературу вони не мають.

Окремішньо стоїть хіба що видана у 1932 році атиутопія Лао Ше (1899-1966) «Записки про котяче місто», яка неодноразово видавалася на теренах СРСР, у тому числі й українською.

Дія «Записок» відбувається на Марсі, де живе цивілізація, зовні схожа на котів. «Попаданець» застрягає в новому світі, маючи у руках найжахливішу зброю світу котів — пістолет  і сірники. А далі — двісті сторінок безжальної сатири на тогочасний Китай, бичування людських пороків у дусі Орвелла та Гакслі.

Цивілізація котів пиндючиться давньою історією, але не може поремонтувати дороги, отримує освіту після одноденного університету, насолоджується дурманом і дозволяє собою керувати розбещеним елітам. Як наслідок, на цивілізацію котів чекає логічний і жорстокий кінець.

Лао Ше не вважав свій твір фантастичним, заперечував вплив на текст європейських авторів.

А от Ґу Тюньчжен (1902–1980) не боявся захоплюватися Верном та Веллсом.У 1930-ті він чи не єдиний залишався вірним науковій фантастиці.

Найоригінальнішим твором Ґу є роман «Зміна статі», в якій порушуються питання патріархального устрою, трансгендерних стосунків, етичні аспекти експериментів над людиною. Божевільний вчений перетворює дочку на чоловіка, щоб отримати асистента і продовжувача роду. Про це дізнається закоханий у дочку Даґан, який в свою чергу перетворює доктора на стару. Дочка, хоч і не повертається до попередньої статі, проживає щасливе життя з Даґаном, ще й має двох дітей.  

У 1950-х Ґу повністю переключається на популяризацію науки, займається, зокрема, перекладами науково-популярної літератури. До кінця 1970-х надихає молодих письменників на писання наукової фантастики.

У 1949 році, після заснування Китайської народної республіки, теплішають стосунки із СРСР, китайська література зазнає культурного впливу братів по ідеології. Як і радянська, китайська фантастика визначає головним завданням популяризацію науки.

Саме тоді і народилося визначення, яким зараз називають наукову фантастику в Китаї: «Кесюе хваньсян сяошо» — «науково-фантастична белетристика», скорочено – «Кехвань сяошо». Одночасно з’явилося словосполучення «Кесюе путьї веньсюе» або «Кепувеньсюе», «література, що популяризує науку».

За Мао Цзедуна осучаснення мови зробило гігантський крок уперед, настільки значний, що народжені після 1953-го року більше не могли читати написане до. Як свого часу у Радянському Союзі, партія розробила нові закони для фантастичної літератури.

• головна роль відводилася науці;
• конфлікт будувався навколо патріотизму і оптимізму науковців;
• світ найближчого оптимістичного майбутнього, який міг би показати читачу, що його чекає вже зовсім скоро;
• пізнавальна функція, зазвичай у галузі природничих наук.  

У результаті майже всі китайські науково-фантастичні історії від 1949 до 1980-х були технотрилерами та едісонадами для юних читачів.

Таким жанр бачив майбутній батько китайської наукової фантастики 29-річний Чжен Веньґван (1929-2003). На той момент Чжен, співробітник Пекінської обсерваторії, вже прогримів повістю «Із Землі на Марс» (1954), зміст якої відбитий у заголовку. 

Рання творчість Чжена повністю укладалася в концепцію Великого стрибка — так називався план Мао з перетворення Китаю на сучасну технологічну державу.

Впродовж сумнозвісної Культурної революції (1966-1976) наукової фантастика у Китаї тихо зникла. Майже так само, як у сталінському СРСР.

Тіло друге: відлига після смерті Мао

Зі смертю Мао Цзедуна з 1978 по 1983 відбувається вибухове відродження жанру. За п’ять коротких років вийшло більше тисячі текстів. Чжен Веньґван знову починає писати, і вже у 1979 році світ побачила книга «Вперед до Стрільця», яка вважається першим НФ-романом сучасного Китаю. 

У романі йдеться про те, як у період Холодної війни Китай запускає перший космічний корабель. Молодій команді через ворожу загрозу доводиться зійти з курсу. Щоб повернутися додому, вони використовують Чорну діру як нове Енергетичне джерело. 

У 1982 році виходить трьохтомний «Компедіум з китайської наукової фантастики» Рао Чжунхва, де підсумовуються жанрові особливості періоду. Найзначнішим закордонним внеском цих років була антологія Роберта Сілверберга, що лягла в основу першого академічного курсу в Китаї.

У 1983 році короткому ренесансу приходить кінець. Влада рішуче засуджує духовне забруднення белетристики, «отруйна» наукова фантастика знову опиняється в неласці.

Журнал «Kehuan Shijie» («Науково-фантастичний світ»), заснований у 1979, позбавляють державного фінансування, і він ледве жевріє з тиражами в 400 000 екземплярів (оцініть китайські масштаби). У 1980-ті народжується китайський фендом.

Після 1983 року фантастика в КНР публікувалася рідко. Енциклопедія фантастики наводить лише один приклад — повість «Безмежна любов» (1987) Тьян Юньшена (нар. 1944) — письменника, перекладача, поета і професора китайської літератури Шанхайського університету телебачення. 

«Безмежна любов» була перекладена англійською і увійшла до антології китайської фантастики (1989). Повість порушує незвичну для фантастики тогочасної Піднебесної дорослу тему — почуття вдівця, що одружується з клоном померлої дружини. При цьому клон підозрює, що любов чоловіка є лише ностальгією, віддзеркаленням любові до справжньої дружини. 

Тьян пише і науково-фантастичну поезію. Надзвичайно цікавою є поема «Під деревом Бодхі» про Будду, який перетворюється на суперкомп’ютер, в Альберта Ейнштейна і зрештою в порожнечу.

Далі лише кілька цитат у моєму вільному викладі: «Сучасна фізика дедалі ближче до буддизму/ реальність єдина і складається  з часток», «Помісти серце Будди у свою свідомість, / І кожен стане Буддою».

Третє цвітіння

На материковому Китаї фантастика знову стала актуальною лише в середині 1990-х. Нарешті політика відкритості Ден Сяопіна (який офіційно зникає  з політичних горизонтів у 1992-му) приносить результат, і в країну проникає те, без чого неможливий розвиток наукової фантастики, нові знання і новітні технології.

Сучасна наукова фантастика Китаю тримається на «трьох генералах». Це Ван Тьїнькан, Хань Сун і Лю Цисінь.

З останнім пов’язують світове визнання китайської фантастики. Хоча сам Лю Цисінь називає свій успіх випадковим, а жанр у рідній країні досить бідним, щоб претендувати на позиції у світі.

Ван Тьїнькан (нар. 1948) закінчив школу в рік початку Культурної революції (1966), працював у колгоспі, потім на чавуноливарному виробництві і заводі дизельних двигунів. Біографія робітника після зміни політичного курсу дозволила вступити до університету. Згодом став провідним інженером на нафтовому родовищі. У 44 роки (1993) нарешті видає першу книгу — «Регресія Адама», яка відразу отримує найвизначнішу китайську премію у галузі — Galaxy Award.

Наступні п’ять років письменник отримував по премії на рік і досі є чи не найпримійованішим фантастом Китаю. У сфері зацікавлень Вана — питання етики і біології. У повісті «Леопард» (1998) розповідає про те, як спортсмену «пересадили» гени хижака: герой усіх перемагає, але перестає контролювати себе і ґвалтує прихильницю.

Герой «Мурашиного життя» (2007) виділяє з мурашок «сироватку альтруїзму», впирсує всім китайцям і робить країну раєм. Але дії політиків досить швидко перетворюють утопію на хаос.

В одному з останніх романів «Ми разом» (2011) Ван захоплюється релігійними роздумами. Людський Бог виявляється прибульцем, який змушений відкрити себе лише після прибуття на Землю довгоочікуваного супротивника з власного світу.  

Крім літератури, Ван займається політикою і є віце-головою відділення Демократичної ліги Китаю (однієї з восьми офіційно визнаних політичних партій КНР) в рідному місті Наньян провінції Хенань.

Другий «генерал», Хань Сун — журналіст, багаторазовий лауреат Galaxy Award, належить до іншого покоління — він народився у 1965 році, в університеті вивчав англійську мову, журналістику, має диплом магістра права. Працює редактором урядового журналу в структурі новинного агентства «Сіньхва», пише статті про культуру та науку. 

Як пише Караєв, Хань — живе втілення двозначності, яку являє собою сучасний, немов такий, що заблукав між соціалізмом і капіталізмом, Китай. Хань Сун обходить цензуру, публікуючи наукову фантастику в мережі як самвидав чи за кордоном (перше оповідання було видане у Тайвані) або просто пише в стіл. За власним визнанням «не для публікації» в нього накопичилося більше ніж 200 поезій.

Світи Хань Суня здебільшого песимістичні. У забороненому в КНР оповіданні «Моя вітчизна не бачить снів» (2007) пише про те, як влада країни за допомогою наркотиків підтримує працездатність підданих і редагує їхні спогади про жорстоке пригнічення інакодумців.

Третій і наразі найвідоміший у світі генерал — Лю Цисінь. Його magnum opus — епічна трилогія «Пам’ять про минуле Землі».

Лю Цисінь народився у 1963 році. Здається, досі працює головним інженером Китайської енергетичної інвестиційної корпорації. 

Тут варто уточнити, що попри шалені тиражі (7 млн тільки «Проблема трьох тіл» Лю Цисіня), всі «генерали» змушені заробляти гроші іншими, ніж писання, заняттями.

«Проблема трьох тіл» наробила чимало шуму в Китаї. І сам автор вважає, що подібний успіх важко запрограмувати чи повторити.

«У Weibo (прим. ред. — популярна соцмережа в Китаї) з’явилася спільнота, члени якої використали імена моїх героїв як ніки, — поділився враженнями письменник. — Дійшло до того, що прихильники книги почали шукати в реальності сліди таємного товариства з книги, члени якої сприяють іншопланетним загарбникам. Під час запису ток-шоу, присвяченого науковій фантастиці, — його потім показали по загальнонаціональному державному телеканалу, — кілька людей в студії вигукувало пароль, за яким упізнають один одного члени таємного товариства, і, хоча це явно був жарт, мені було трохи не по собі».

Попри те, що сам Лю Цисінь наголошує на обірваності традиції сучасної наукової фантастики у Китаї, про те, що «китайські фантасти підпали під вплив західної НФ більшою мірою, ніж впливу власної культури», «Проблема трьох тіл» підкупає китайським історичним контекстом.

Події починаються із жахіть Культурної революції. Батька головної героїні катують на майдані, і це незворотньо впливає на її подальший страшний вибір.

Є Веньцзе посилає сигнал у космос, яким розсекречує місцезнаходження розумної раси людей. Сигнал перехоплюють найближчі сусіди із сонячної системи трьох тіл Альфа Центаври і відправляють на Землю флот загарбників.

У людства  є лише 450 років, щоб підготуватися до вторгнення. У цей час нанороботи трисолярців блокують дослідження в галузі фундаментальної фізики, чим зменшують шанси землян дати бій загарбникам. На планеті при цьому діє «п’ята колона» з людей, яка робить все, щоб полегшити завдання трисолярців.

Перша книга охоплює події у кілька десятків років, наступна «Темний ліс» — біля 200 років, і третя «Кінець смерті» — триває до кінця віків.

Лю Цисінь вражає масштабом наукового мислення. Автор сам найкраще визначив здатність опрацьовувати наукові теорії — він їх «бачить». І оця образна подача найскладнішого матеріалу створює неймовірний ефект занурення, захоплює і надихає. Хочеться відкрити підручник фізики або прогулятися науковими спільнотами у мережі. Багато читачів ловлять Лю Цисіня на неточностях. Я заздрю їхній обізнаності, опрацюванню і перевірці хоча б третини викладених у трилогії фактів — їх можна прирівняти до університетського курсу фізики.

Можна йти цим шляхом, а можна просто насолоджуватися неймовірно закрученим сюжетом. Здається, Лю Цисінь поставив за мету кожні двадцять сторінок перевертати ваше уявлення про подальші події.

У трилогії майже немає героїв у нашому традиційному розумінні. Персонажі пласкі  і заточені на виконання певних функцій, але тим більше зрозуміло, що головною дійовою особою є все людство.

Смерть кількох мільйонів ніщо поряд із виживанням хоча б десятка представників раси, здатних розсіяти сім’я людей у всесвіті. І як тут не згадати масштабне мислення китайців. Коли живеш у країні кількох мільярдів, що таке загибель кількох тисяч?

Лю Цисінь захоплюється європейською (у тому числі американською) культурою. І це часто закидають некитайські читачі. Звучать прямі цитати з Артура Кларка, музика з «Космічної Одісеї» Кубрика, герой другої книги гуляє лабіринтами Лувра, захоплюється Моною Лізою, розмірковує про «Зоряне небо» Ван Гога і надихається архітектурою палацу ООН.

Попри це трилогія абсолютно китайська. З іншими масштабами, підходом до життя і світу, звісно, із згадками про великих мислителів Піднебесної.

«Я пишу про правила виживання у темному, холодному і жорстокому космосі,— говорить автор. —  Може здатися, що ці два настрої (оптимістично-романтичне налаштування на перемогу – прим. ред.) суперечать один одному, проте на ділі обоє вони беруть початок в ідеології Культурної революції».

Мені здається, Лю Цисінь хотів хоча б у трилогії об’єднати людство. Тому вже у першій книзі в загадковій комп’ютерній грі «Трисолярис» китайські філософи б’ються над задачею трьох тіл поруч із європейськими мислителями. А у фіналі найпоширенішою мовою є китайська зі значними домішками англійської.

«Пам’ятаючи про минуле Землі» — надзвичайно епічне полотно, якому варто присвятити окремий огляд. Тому надзвичайно радію виходу українською першої книги з трилогії. Сподіваюся, вона буде прочитана і засвоєна нашим фендомом.

Наприкінці, короткого (а насправді довжелезного огляду) хочу сказати про двох молодих китайських письменників, чиї оповідання побачили світ в Україні.

Перший –  це «хуацяо» (представник зарубіжних китайців, які не лише не поривають зв’язку з батьківщиною, але і допомагають материковим китайцям вийти на світові простори) Кен Лю (за китайською традицією Лю Кен).

Саме він відкрив «Проблему трьох тіл» для західного читача, у його перекладі книга отримала «Г’юґо».

Кен Лю (китайське ім’я Лю Юйкунь) народився у 1976 році в Китаї. Емігрував до США в 11 років. Закінчив юридичну школу Гарварського університету, зараз працює судовим консультантом з технічних справ. Живе у штаті Массачусетс.

Пише англійською. За оповідання «Паперовий звіринець» (українською вийшло друком у журналі «Всесвіт») отримав всі можливі нагороди:  «Г’юґо» (2011), «Неб’юлу» (2012) і Всесвітню премію фентезі (2012). Оповідання торкається непростої теми пошуку ідентичності у чужому суспільстві і розказує про хлопчика, в якого батько — американець, а мати — китаянка. Мати знає лише кілька слів англійською, вчить сина мистецтву оріґамі, а все, чого він хоче, — бути простим американським підлітком. Лише після смерті матері хлопчик розуміє, наскільки самотньою вона була у чужому світі і як сильно хотіла хоча б поряд із сином відчути себе вдома.

Інше коротке оповідання Кена Лю на схожу тему «Мор» увійшло до третьої антології фантастики від КСД (упорядник В. Аренєв).

На рахунку Кена Лю є і велика форма. Перший роман «Королівські милості» — початок фентезійного циклу «Династія Кульбаби» — отримав «Локуса» за найкращий дебют.

Ся Цзя (нар. 1984) — наймолодша письменниця у нашому огляді. Пише китайською як наукову фантастику, так і фентезі, викладає літературу в Пекінському університеті. За свої оповідання отримала 5 Galaxy Award  і 6 китайських «Ньюбл». Англійською її теж перекладає Кен Лю.

У 2016 році її оповідання «Вулиця привидів» увійшло до другої міжнародної антології фантастики від КСД (упорядник В. Аренєв). Надзвичайно атмосферне і сумне оповідання, читаючи яке неможливо позбутися привида із «Сен та Чіхіро в полоні у духів» Міядзякі за спиною.

Сподіваюся, вже найближчим часом ми побачимо в Україні не тільки продовження трилогії Лю Цисіня (як й інші його твори), але й фентезі Кена Лю. Звісно, вболіваю і за інші імена.

Як показує досвід китайців, щоб отримати власну якісну фантастики, маємо відкритися світу, засвоїти кращі зразки, нарешті вибудувати власну традицію.

Світлана ТАРАТОРІНА,
спеціально для «Світ Фентезі»

Інтелектуальними спонсорами статті є Енциклопедія фантастики http://www.sf-encyclopedia.com/ та матеріали Миколи Караєва для журналу «Світ фантастики» https://www.mirf.ru/book/fantastika-kitaya

Для передачі неусталених китайських імен використано систему транскрипції Чженьїнь.