Багряна Королева: складнощі розшифрування натяків

“Багряна королева” Вікторії Авеярд схожа на безліч інших підліткових антиутопій. Однак дещо вирізняє цю книжку з-поміж інших. Як відгукувалася про неї перекладачка Ярослава Стріха — це “Посібник про революцію для найменшеньких”. І справді, Авеярд не просто описує спробу революції — вона наочно демонструє типові помилки, які роблять засліплені палкими мріями повстанці. Однак про все по-порядку.

Світ “Багряної королеви” дещо вторинний, та, скоріше за все, це умисна вторинність. Постапокаліптичне суспільство ділиться по кольору крові — на Срібних аристократів (мають чарівні здібності і владу), та  Багряних простолюдинів (без надздібностей і влади над власним життям, зате з перспективою загинути в безкінечній війні з сусідом). Звісно, нікому з Багряних такий стан речей не подобається. “Цей світ несправедливий, давайте зруйнуємо його і зведемо новий!” — успішний сюжет “Голодних ігор” наплодив чимало книжок, втілився він і в цій.

Головна героїня трилогії — Мара Барров, безнадійно багряна дівчина. Її три старших брати на війні, тож її молодша сестра-вишивальниця практично одна утримує сім’ю. Мара ж нічого не вміє, хіба що красти… і керувати блискавицями, немов срібна. Це відкриття повністю міняє її життя. Звісно, вона зустрічає на вулиці принца, потрапляє в серце придворних інтриг, знайомиться з повстанцями – Багряною вартою. Бунтівники намагаються протистояти тиранії Срібних. Однак, ні головна героїня, ні революціонери не сильно замислюються про наслідки. Здається, з усіх героїв лише принц зважено обмірковує свої дії.

Читати також: “Гра в життя”, або Сходинками першоміфу

Коли “антигероїні” все більше набувають популярності, наша Мара постає найяскравішою “анти”. Вона не надто розумна, недалекоглядна, нездатна тверезо мислити за своєю ненавистю і оцінювати наслідки своїх дій. Дівчина часто катастрофічно помиляється в людях. Вона ледь не погубила власну сестру. Але навіть у такій людині Вікторія Авеярд знаходить що показати світлого, гідного наслідування чи просто поваги. Мара віддана до безумства тим, кого любить. Вона вперта, і хоч ця впертість часто додає їй лих, вона так само допомагає дівчині все пережити. Мара озлоблена, так. Але часом дівчина здатна вийти за межі люті й побачити трохи більше. З її невеликим життєвим досвідом це теж практично подвиг.

Світ жорстокий і несправедливий, повний ненависті та відчаю, перед тим, як  вибухнути у революцію. Але… Світ “Багряної королеви” міг би бути на порядок цікавішим. Авторка майже не приділяє йому уваги. Навіть постапокаліптичний антураж, здається, вибрано виключно для того, щоб цим згладжувати нестиковки в описі. За жанром це суміш фентезі та технологій. Цікаво, що техніку та медицину розвивають переважно Багряні, адже Срібним із суперздібностями до цілительства це ні до чого. В сюжеті повно поцілунків, політичних розшарувань, сутичок некрутої героїні з крутою суперницею, навчання. А світу майже нема. Як і власне революції у книжці про революцію. Звісно, можна сподіватися, що наступні частини трилогії виправлять це непорозуміння. Сподіваємося, що це гра з читачем і спроба під несерйозною обкладинкою подати щось глибше… Зрештою, ми все бачимо  очима Мари, а вона в принципі не розглядає панораму повністю.

Із революційною романтикою в “Багряній королеві” теж велика проблема. Її у книзі вдосталь, але вона написана… для американських підлітків, для яких червоний прапор не символізує смерть, смерть, смерть, залізну завісу і знову смерть. Ярослава Стріха буквально врятувала українське видання, замінивши “red” на “Багряних”. Тому що з перекладом “Червоні” та всіма похідними від цього, для читачів пострадянських країн книжка виглядала би суцільним знущанням.

У підсумку мені важко сказати щось однозначне, і більш-менш об’єктивне про це  чудово перекладене та оформлене фентезі, в якому є достатньо цікавих героїв та стрімкого сюжету, аби зацікавити читача-підлітка. Бо я не можу вам точно сказати про що ж саме ця книга. Про революцію задля революції, чи навпаки, про згубність такого шляху? Про чергову історію простолюдинки поміж принцами, чи про дівчину, яка не вміла оцінювати наслідки своїх вчинків і наробила помилок? Про червону (простигосподи) революцію чи про те, що не все так просто на шляху до справедливості? Друга частина покаже.

Інна КОВАЛИШЕНА

Leave a Reply

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *