“De Profundis”: Оповіді з глибини

Українська фантастична література нещодавно поповнилася новим захопливим твором — романом «De Profundis», відзначеного на літературному конкурсі видавництва «Смолоскип», від авторки роману «Vivat Academia!» Любові Базь.

У центрі сюжету роману — молода філологиня Катерина, яка веде (принаймні так здається їй самій) цілком буденне життя, в якому немає нічого незвичайного. Так, дівчина живе з того, що пише літературно-критичні статті про книжки фантаста Віктора Урановського (який уперто зве головну героїню Катрусею) і викладає німецьку мову юнакові на ім’я Олег, а вечорами разом зі своїм другом дитинства Ніксом «зависає» в онлайновій відеогрі «Битва Семи Королівств» (очевидний реверанс у бік циклу «Пісня Льоду й Полум’я» Джорджа Мартіна!). Проте певного дня дівчина прокидається на дні пустого колодязя, і навкруги немає нікого, хто міг би їй допомогти вибратися із цієї пастки. Єдине, що залишається робити Катерині у цій скрутній ситуації, — це пригадати, що ж із нею коїлося останніми днями, і збагнути, як події з минулого пов’язані із її теперішнім становищем.

Любов Базь. De Profundis. — К: КП “Редакція журналу “Однокласник”, 2018. — 272 с.

І як виявляється, головній героїні є що пригадати і про що розповісти de profundis, чи то пак з глибини, колодязя. На читачів чекає напрочуд цікава історія, в якій поряд зі спогадами про дитинство та юність Катерини і оповідями про важливих дівчині людей: бабу Таню, Нікса, Урановського, Жоржа — є і химерні повідомлення у внутрішньоігровому чаті з пропозицією продати душу, і погрози, що надходять з невідомих телефонів, і неочікувані зустрічі в нічних клубах, і втечі з переслідуванням, і безліч «скелетів» у шафах.

Тим часом фінал роману викликає трохи суперечливі відчуття. З одного боку, він цілком доладний: усі сюжетні вузли, як і годиться, сходяться докупи, до того ж із вельми неочікуваним результатом. З другого боку, наприкінці читання не полишає думка, що завершальний акт твору був закороткий і «змазаний». Утім, цей незначний недолік назагал не псує загального приємного враження від книги.

Однак по-справжньому роман Любові Базь розкривається і сяє барвами у трьох фантастичних історіях, якими в творі одні спогади Катерини відмежовано від інших. На це є кілька причин. Причина перша: у цих трьох історіях авторка показує своє вміння творити тексти у трьох різних фантастичних літературних традиціях. Так, одна з оповідей (про людей, ельфів, орків, чарівників і некромансерів) написана у стилістиці жанрового фентезі; друга (про таємничу Хворобу і моторошних чудовиськ) — у стилістиці горорів-жахів; і нарешті, третя (про інквізиторів, що полюють на відьом) — у стилістиці містичних творів про надприродне. Причина друга: у цих оповідях видно, наскільки у письменниці багата і бурхлива уява. Про неї свідчать і оригінальні сетинги, про які хочеться довідатися більше у нових творах (наприклад, я із величезним задоволенням прочитав би ще якийсь твір про світ інквізиторів та відьом), і колоритні та багатогранні персонажі, і вигадливі сюжети. Нарешті, причина третя: фантастичні історії чудово доповнюють загальну сюжетну канву роману (оскільки в них змальовуються явища, суголосні з тими, свідком яких стає Катерина), а також дають читачам можливість з нового і несподіваного боку поглянути на Катерину та її знайомих. Так, в одній оповіді стосунки між Катериною та Ніксом подаються крізь призму їхніх аватарів із «Битви Семи Королівств», оркині-воїтельки Кайт та некромансерки Нікс; в другій — взаємини Катерини та Урановського представлені крізь взаємодію персонажів його твору, знахарки Катажини і студента-медика Уранта; у третій — стосунки між Катериною та Жоржем теж показані за посередництвом персонажів з книги Урановського, сестри-черниці Катрін та інквізитора Георга.

Наостанок хочеться звернути увагу на іще один аспект роману. Під час читання неможливо не завважити, що «De Profundis» — це наскрізно літературознавчий твір. На це промовисто вказують і численні авторські розмисли про літературу й літературознавство (чого варте лише оригінальне порівняння літературознавства та некромантії), і сила-силенна відсилок до авторів і творів світової літератури, таких як Новаліс, Франца Кафка з його «Перевтіленням», Ірина Вільде з її «Сестрами Річинськими», і окремі пасажі (наприклад, про творчість Лесі Українки), які ніби зійшли зі сторінок літературно-критичних розвідок. Відтак, для отримання більшої насолоди від тексту перед прочитанням роману незайве поповнити (чи освіжити) свої філологічні знання.

Незважаючи на часткове «просідання» роману у фінальному акті, «De Profundis» Любові Базь, безперечно, припаде до смаку шанувальникам фантастичної літератури, оскільки твір підкуповує гарною центральною оповіддю, вигадливими вставними сюжетами, правдоподібними персонажами. Ну, і звісно, варто сподіватися, що в майбутньому письменниця потішить читачів ще не одним захопливим текстом.

Святослав ПІВЕНЬ
Фото: Оксана ПРОНЬКО

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *