Академія Аматерасу — літературне аніме

“Академія Аматерасу” —
літературне аніме

Скучили за магічними навчальними закладами? Щоправда, “Академія Аматерасу” Наталії Матолінець розповідає не про одинадцятирічних магів у старовинних замках, а про веселі студентські будні молодих богів: з лекціями, практиками та вечірками. Юна Рендалл Савітрі починає семестр пізніше від інших. Здається, ніби нічого надзвичайного в ній немає, окрім таланту мрієрости. Однак саме їй доведеться розплутати таємниці своїх різнобарвних однокурсників і зазирнути за вуаль минулого…

Наталія Матолінець. Академія Аматерасу. – Х.: Віват, 2019. — 608 с.

“Академія Аматерасу” є частиною великого фентезійного світу, частинку якого ви вже могли скуштувати в “Гессі”. Тут древні боги та інші фольклорні персонажі здатні перероджуватися, зливатися, торувати нові стежки, відмінні від тих, про які ми читали у міфах. Зокрема, Аматерасу, японська богиня сонця, стала першою дівчиною, яка відвідувала заняття академії, а після певних трагічних подій взяла на себе обов’язки директорки.

Головну героїню Рен призначають до навчальної групи із шести студентів: Закса Нортона, Зіґфріда, Нікти Ромі, Діке, Ніколаса Ньєрда та Амона Діоніса. Як у кожному порядному аніме, вони мають власні арки і таємниці минулого. Завдяки цьому читач має змогу знайти улюбленого персонажа, за якого буде вболівати і на подальшу появу якого буде чекати. Але тут є одна проблемка, яку я помітила і в першій “Варті у Грі”, іншому світі авторки. Персонажі навалюються на тебе дещо безладно, губляться в океані все нових і нових постатей. У книзі вдосталь флешбеків для всіх них, шістсот сторінок все-таки, однак не всі вони пояснюють нинішню поведінку персонажів. Половина флешбеків радше дає їм початкову характеристику, хоча мала б уже поглиблювати їхні характери, ту унікальну інформацію, яка читачу вже відома. Дуже важко на початку роману не переплутати Закса і Зіґа. Найкраще в цьому плані, мені здається, пропрацьовано історію самої Аматерасу, поганенько — Нікти і Зіґа (і вплетення сюди Амона). Спостерігати за Заксом і Амоном найцікавіше, бо вони мають найяскравіші стосунки з Рен. Тому я б рекомендувала читати “Академію” одразу у супроводі візуального матеріалу — скетчів героїв, намальованих авторкою.

“Академія Аматерасу” є класичним розважальним янг-едалтом з усіма потрібними складовими: розкриття фентезійного світу, пошуки себе через випробування, дружба і багато кумедних реплік, звісно. У випадку творчості Наталії Матолінець додається ще ласування дивовижними солодощами, від яких слина тече:

Гаразд, коли ти не бажаєш розділити зі мною шлях палких коханців, то, може, хоча б розділиш шоколадку? Вона з горішками і гранатом: про мене, гранат — це смак розбитих надій.

Що ж до любовної лінії, то перед Рен постає широкий вибір. Однак це не та “страшна любов”, а доволі ненав’язлива частина життя з природним потягом до протилежної статі, ситуативним фліртом, суперечками і кількома побаченнями. Іще одна частина цього літературного аніме, де можна повболівати за найкращу пару для головної героїні.

Структурно роман дещо хаотичний. Він складається з багатьох міні-історій, які логічно пов’язані між собою і мають відповідну фінальну розв’язку. Читання проходить нормально в межах однієї арки, але кожен новий епізод заледве випливає з попередніх, щоразу гучно ляскаючи, наче в долоні над вухом. Лише під кінець ситуація нарешті упорядковується. Тут не вдається повторити ефект аніме, коли глядач швидко перемикається між арками серій. Тому ти читаєш далі просто тому, що вже занурений у загадковий світ і дружній стиль тексту, а не тому, що переживаєш за розвиток основного сюжету. У певний момент це стає своєрідною грою з собою: на рівні підсвідомості з підозрою вичікуєш, в яку кардинально іншу й несподівану ситуацію закине тебе книжка далі.

Інтелектуальною вправою може стати розгадування імен персонажів. Вони так чи інакше прив’язані до міфології різних народів. Чи залежить характер або сили героя від імені? Чому деякі імена складаються з імен двох богів? Чи повторить персонаж долю свого прототипу? На ці питання читач має відповісти сам. А на допомогу йому прийде міфологічний словничок, завбачливо доданий до книжки.

“Академію Аматерасу” видало видавництво “Віват”. Як і в “Гессі”, чарівну обкладинку, форзац та внутрішні ілюстрації малювала Євгенія Чистотіна. Приємно, що команда дбає про цілісність оформлення, що дозволяє впізнавати авторку та її творчість з першого погляду. Сподіваюся, що наступна історія у світі богів буде так само гармонійною.

Загалом, “Академія Аматерасу” була задовільним читанням, схожим на літературне аніме, хоч і прохідною частиною. Вона пояснила чимало правил цього всесвіту, провела крізь теплі, кумедні та напружені ситуації і закинула гачечки на наступний сюжет. Особисто я точно чекатиму на книжку про Ґайю Нортон, сестру запального Закса. Куди зникла ця дівчина і за яких обставин? Інтриги ніколи не закінчуються.

Фото і текст:
Оксана ПРОНЬКО

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *