Сармати знімають скафандри
Вітуш І. Сар-Мати: Змова Ери Водолія. — К: MAXIMA, 2017. — 180 с.
Савромати, позаземна цивілізація, яка дала початок новому людському роду й любляче про нього піклується, змушена вступити у вирішальну битву за Добро і Світло. Настає нова ера, Ера Водолія, яка всупереч прогнозам майя стане точкою відправлення для нового покоління землян. Однак пекленці, які хочуть запанувати на планеті й позбутися від людства, плекають свої лихі плани, і першим полем бою стане Україна…
Ні, це не опис науково-фантастичного серіалу, це дебютний роман Ірен Вітуш “Змова Ери Водолія”, першої частини із серії “Сар-Мати”, яка коливається між жанрами фентезі та НФ. Книжка побачила світ у грудні у видавництві “Maxima”, промоцію якої доповнив непоганий буктрейлер.
Книга побудована на канонічній боротьбі добра і зла з гострим присмаком українських реалій. Фактично, це альтернативна історія останніх років, де трагічні події на Майдані і захоплення Криму сплановані лихою расою. Їй протистоять нащадки легендарної амазонки, цариці-войовниці, Аргімпас та відомого полководця Олександра Македонського — Тетяна й Максим та перероджена Анастасія-Маґура. У цьому їм допомагатимуть Хранитель і Спостерігач, які маскуються під академіків. Бік супротивника представляють міністр директор інституту екології та інші посіпаки. Обидва табори героїв дещо однозначні і спрощені. Добрий, бо добрий, лихий, бо лихий. Можливо, у наступних частинах вони будуть розкриті краще, але поки важко до когось прив’язатися.
Що ж до самої структури книги й деяких стилістичних моментів, то з них очевидно, що текст потребує хорошого літературного редактора, який би сказав: “Оце викинути. Оце переставити. Оце переписати”. Потенційно це хороша історія, адже маємо в ній все, що для неї потрібно: актуальність до поточної ситуації в Україні, супергероїв, які її рятують, демонізація можновладців, трішки студентських буднів і гумору, спекуляції на тему древніх народів і разом з тим високі технології. Але її реалізація, на жаль, не така, як хотілося б.
У книжці присутні відверто зайві сцени, які жодним чином не впливають на основну гілку подій чи розвиток персонажів. Наприклад, напад на Хранителя й Спостерігача чи гуцульське весілля. Мова викладу подекуди суха, а описи задовгі. Згадаю доповідь про стан Землі на початку роману: від скорочення наполовину вона нічого б не втратила. Найбільше, напевно, повеселили відсилки в минуле з поясненнями певних подій на дві чи більше сторінок, які “пронеслися в голові”, поки персонаж падав на підлогу. Ну, а розхвалювання Насті при кожній доречній і недоречній нагоді візерунків та етнографічної роботи її мами після третього разу особисто мене вже дратували. Здавалося б, суто технічні моменти, але виправте їх — і текст одразу підніметься на новий рівень.
До негативних моментів я б також додала деяке моралізаторство, бо якщо ця книга спрямована на молоду аудиторію, то такі речі нею зазвичай сприймаються скептично. Також здивувала газетна стаття російською мовою. Оскільки це єдина вставка іноземною, окрім деяких польських слів з уст персонажа-поляка, то перемикатися на неї було важкувато.
З позитивного — гарні ілюстрації. Сама верстка доволі простенька, а от малюнки заповнюють ту нестачу пропрацювання персонажів, додаючи їм деталей візуально. Що хороші герої, що погані — усі вийшли доволі харизматичними.
У самому тексті мене приємно вразило органічне поєднання української автентичності, альтернативної історії сарматок-амазонок, які сполучають архаїчний стиль бою і мандри на космічних кораблях, просунутих технологій і теми Майдану / АТО. “Сар-Мати” стане чудовим доповненням до полички українського патріотичного фентезі. Пам’ятається, в обговореннях конкурсів “Зоряної Фортеці” часто лунали думки, що в Україні бракує творів подібного штибу.
Друга частина матиме назву “Селекція. По той бік ілюзії” і продовжуватиме оповідь про доленосне призначення Настуні, Тетяни й Максима захистити Україну та цілий світ від зла. Сподіваюся, авторка буде рости з кожною новою книгою, бо “Сар-Мати” — це оригінальна історія, розв’язку якої справді хотілося б дізнатися.
Оксана ПРОНЬКО