Карусель історій Володимира Арєнєва: Справді крута дитяча література
Карусель історій Володимира Арєнєва: Справді крута дитяча література
Ім’я Володимира Арєнєва — це знак якості. Його поки що дилогія, яка має перерости в трилогію, «Сезон Кіноварі» – певно, найгучніше слово української фантастики про війну на Донбасі. Автор пише потужно, яскраво і, головне, – захопливо. Йому чудово вдаються як дорослі притчі, так і дитячі казки. Останні, мабуть, писати особливо складно, адже малеча — найсуворіші читачі. Тож, поки дорослі чекають на продовження пригод Марти із Нижнього Ортинська, дітлахи можуть почитати кілька книжечок, створених саме для них.
Шукайте боягуза у собі
Почати хочеться з провокації. Так-так, у дитячій літературі теж таке буває. Поговорімо про найтовще з видань. Це «Відчайдушний боягуз», опублікований минулого року у «Видавництві Старого Лева» з ілюстраціями Ліни Квітки. Чого варта сама назва! Усім, і дорослим, і малим, хочеться асоціювати себе зі шляхетними героями, які легко долають життєві негаразди, навіть не спітнівши. А тут — боягуз. Той самий боягуз, який живе в кожному з нас, і, за мудрого підходу, перетворюється на сміливця. Головний герой — веселий, жвавий, схильний до пригод хлопчисько Данько. Він, як і автор, любить тварин, космос і динозаврів. І вряди-годи потрапляє в халепи (мабуть, також, як і автор :). Оповідь об’єднує кілька історій з життя малого: про те, як він загубився у зоопарку; як подружився зі Сном, що виявився схожим на патлатого песика («Нескінченна історіє» Вольфгана Петерсена, привіт); як збагнув сенс справжньої дружби і навчився не боятися ліків.
У дидактичній, проте ненав’язливій формі Данькові пригоди підказують дітлахам, як поводитися в тій чи іншій ситуації. На нашу думку, особливо цінною є історія про медицину, «Прибульці й тубільці». Захворівши, Данько не хоче приймати ліки, бо вони бридкі. Однак, здійснивши разом зі Сном подорож власним тілом, він докорінно змінює думку. Маленький читач знайомиться з мікробами, принципами їхньої підривної діяльності та способами боротьби з ними — і все це так легко та весело, що він навіть і не помічає, як потрапляє на урок біології. Зрештою, хлопчик усвідомлює, що для одужання слід сьорбнути сиропу. Історія ніби простенька, але, якщо чесно, актуальна для багатьох дорослих. Усі ж знають, що в разі хвороби треба прийняти ліки? Ой, ні. Статистика зроблених щеплень свідчить про прямо протилежне.
Також автор не боїться говорити з дітьми про серйозне. Про дуже серйозне. У центральній історії, яка і дала назву всій книжці, Данько зустрічає кримськотатарського хлопчика Ріята, в рідне місто якого «прийшла біда». Володимир Арєнєв так і пише: «Владу захопили лихі люди, а потім почалися переслідування Ріятових співвітчизників». Усе зрозуміло без слів. Приємно, що письменник піднімає такі питання, селячи своїх персонажів у реальний світ; не підміняє його фальшивим лубком про безжурне дитинство. Радимо пропонувати дітлахам від шести років.
Пташине гніздо
Друга книжка з’явилася нещодавно у видавництві «Ранок» у серії «Читальня». Це трирівневий проект, що пропонує дітям різні книжки, залежно від їхнього читацького досвіду. Концепцію «Читальні» розробили українські письменниці Галина Ткачук і Тетяна Стус. Цікаво, що, крім самих історій, такі книжечки пропонують позатекстову роботу: наприклад, підказують, де поставити наголос у проблемному слові, а також в ігровій формі залучають малечу до базового лінгвістичного аналізу через завдання наприкінці книжки. Історії Володимира Арєнєва присвоєно третій рівень складності й орієнтована вона на молодших школярів. Це детектив під назвою «Справа про зухвале викрадення пташенят».
Насамперед Володимир Арєнєв створив дуже харизматичного нишпорку: це пан Єнот, милий і трохи вайлуватий вчитель літератури у школі для звіряток. У вільний час він пише детективні романи, але ніколи не стикається зі справжніми злочинами. Аж ось одного разу він натрапляє на самотнє й голодне пташенятко — і вплутується у складну пригоду. Не переказуватимемо історію, бо спойлерити детектив — справа не вдячна, скажемо лише, що повість написано за всіма канонами жанру: закручена інтрига, хибний слід і несподіваний фінал. Ця книга точно вартує стати першим детективом у житті малюка, адже, до всього, вона ще й дуже добра і нетривіальна. Хоч ми й трохи виросли з тих, хто «вже став чи готується стати читачем невеликих дитячих повістей», зізнаємося: було б чудово, якби Володимир Арєнєв продовжив писати про пана Єнота, подарувавши світу ще один крутий детективний цикл.
У темній-темній кімнаті
Від дитячих детективів можна переходити й до дитячого горору. Те ж таки видавництво «Ранок» реалізувало ще один цікавий проект: «Жахлива книжка» вчить дітлахів лякатися. Вісім оповідань від сучасних українських авторів з передмовою психолога на додачу — смакота. Перу Володимира Арєнєва належить друге оповідання «Домовинка з коліщатами». Від самої назви зринають у пам’яті історії, що переповідалися одне одному поколіннями дітлахів, доки батьки не бачать. Письменник пропонує коротеньку, але довершену гумористичну деконструкцію жахастика, що припаде до смаку як великим, так і малим. Для читачів від 9 років. Не тому, що раніше — страшно. Просто потрібно дати дитині шанс хоч раз послухати «класичну версію» біля багаття.
Усі ці історії захоплюють ще й тому, що у Володимира Арєнєва є суперсила – а саме дружина-художниця Ліна Квітка (Барабука дуже точно це відзначила). Ліна проілюструвала «Справу про зухвале викрадення пташенят» і «Відчайдушного боягуза», надавши книжкам особливого шарму. Їй вдалося створити надзвичайно симпатичних персонажів. Яскраві, барвисті ілюстрації до «Відчайдушного боягуза» навівають тепло. Мабуть, кожному захочеться знайти для своєї дитини такий костюм динозаврика, як у Данька. До того ж, Ліна Квітка дуже ретельно працює з деталлю: вона чудово знає, яка дрібничка задає тон усій історії і створює відповідний настрій. Ілюстрації доповнюють оповідь, увиразнюючи метафори й натяки автора. Наприклад, у розділі про хлопчика Ріята ніде не сказано, що він приїхав саме з Криму, однак на це чітко вказує бордова тюбетейка, намальована наприкінці. Ілюстрації до «Справи про зухвале викрадення пташенят» виконані в іншій техніці, а ще вони чорно-білі. Однак, втрата кольору ніяк не позначилася на класності малюнків. А в харизматичному пані Єноті багато-хто точно впізнає свою тотемну тваринку.
Наостанок спробуємо визначити, для кого написані ці книжечки. Вони точно смакуватимуть малюкам, які вже люблять читати, і, цілком імовірно, зможуть зацікавити тих, в кого інтерес до читання ще не прокинувся. Батьки також знайдуть щось корисне для себе. Одним словом, дитячі історії Володимира Арєнєва — наче конструктор «Леґо»: сподобаються усім, від одного року до ста одного.
Катерина і Анатолій ПІТИКИ
