“Бісова душа” Володимира Аренєва: Недитячі шляхи пригодницького жанру

"Бісова душа" Володимира Аренєва: Недитячі шляхи пригодницького жанру

Робота з власним міфом надзвичайно важлива для становлення будь-якої національної літератури, а надто для української, що звикла загартовуватися в періоди державницьких випробувань. У спробах віднайти оптимальний баланс між традицією та сьогоденням, “оживити” фольклорні сюжети для читачів різного рівня вибагливості письменники вдаються до абсолютно різних стратегій. Хтось населяє міфологічними істотами сучасне місто, хтось пропонує альтернативний жанровий погляд на минуле, а дехто, як-от Володимир Аренєв, бере начебто знайому історію, перекручує її навиворіт, додає дрібку приємно впізнаваних попкультурних алюзій та отримує цілком свіжий погляд на казкову козаччину — що нам і доводить повість “Бісова душа, або Заклятий скарб”, яка щойно пройшла перевірку часом, отримавши новесеньке перевидання.

Отже, як попереджають нас іще на етапі анотації, ця оповідь буде незвичною: адже ми звикли, що скарби шукають, а не навпаки — ховають. Утім, щойно бувалий характерник Андрій Ярчук завершує свої військові подвиги та приходить доживати віку до монастиря, до нього навідується таємничий гість та просить віддати давній борг — заховавши й заклявши скриньку з невідомим скарбом. Незнайомцеві Ярчук колись заборгував не лише своє, але й чуже життя, тож слухняно вирушає в дорогу, та ще й не аби куди, а у Вирій. Там уже йому випаде рятувати маленького хлопчика й вовкулаку, зустрічатися з мерцями та невпокоєними душами, викручуватися з халеп як не бійкою, то хитрістю, а ще — постійно озиратись через плече, бо за дорученим Андрієві скарбом уже женуться невідомі, і не факт, що люди…

Володимир Аренєв. Бісова душа, або заклятий скарб. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. — 208 с.

Загадкова скринька — це, звісно, класичний Гічкоківський макґаффін: її вміст не настільки важливий, як те суперництво за володіння, що розгортається довкола. Чи не за кожною силою, яка цікавиться скарбом, стоїть ще могутніша сила із власними жаданнями, і характерникові доведеться розбиратися з усіма. Доручаючи завдання Ярчукові, незнайомець розраховує на його особисті чесноти: хоробрість, кмітливість та передусім здатність до милосердя. Де з потойбіччям не домовитися силою, можна діяти ласкою, подолати же смерть та розрух на вкраїнській землі зможе тільки загартований “добротою з кулаками” людський дух — і він цінніший за будь-які матеріальні скарби.

Незважаючи на формальне звернення до “школярів та школярок”, цільова авдиторія “Бісової душі” доволі розмита: пригодницький стиль оповіді й справді маскується під підлітковий, але питання подекуди піднімаються аж ніяк не дитячі — і це хороший показник вдалої універсальної історії. (Де в чому це нагадує творчий метод студії Pixar, здатної процитувати в дитячому мультику культову фразу “Time is a flat circle”). Готовність легко і зрозуміло говорити про складне, ба навіть темне — людське зло, самопожертву, неминучість смерті — несподівано ріднить повість Аренєва з іншим європейським твором на фольклорній основі, “Крабатом” Отфріда Пройслера. Незважаючи на певну культурну різницю (бо ж історія чорномагічної освіти лужицького сироти у Саксонії трьохсотлітньої давнини очевидно похмуріша), обидві повісті торкаються надзвичайно важливої теми — відповідальності за володіння магічними силами, зокрема, непорушної необхідності дотримуватися правил, домовленостей, обіцянок та законів чарівного світу, хай би якими вони не були незвичними для стороннього.

Нарешті, “Бісова душа” робить ще один дуже потрібний українській літературі крок — вона не просто зміщує дію пригодницького твору у потойбіччя, але й серйозно міфологізує посмертний досвід. Сторінки, на яких Ярчук виходить на Господній шлях на Рівнині передсмертя (розмірковуючи про те, що смерть свою кожен носить у собі, а потрібної миті просто відпускає на волю), є одними з найсильніших у книзі, а пов’язана з ними сюжетна гілка — чи не найзворушливішою. Там, де є боротьба, завжди є і втрати, і поряд зі звеличенням козацької гідності повинно бути місце особистому простору скорботи, осмисленню досвіду прощання з померлими. Життя та смерть — дві сторони однієї монети, на яку як народна міфологія, так і сучасні реалії війни за незалежність дивляться з ребра; що, як не хороша література для читачів “від 10 до 110”, мусить нагадувати нам, що ці сестри, мов два єства дводушника, нероздільні?

Текст і фото:
Ната ГРИЦЕНКО

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *