“Принцеса + принцеса”: Live long and prosper
"Принцеса + принцеса": Live long and prosper
Нещодавно в Україні вийшов переклад фентезійного коміксу, який завершується весіллям. Цілком стандартно, хіба ні? От тільки шлюбні клятви виголосили одна одній дві принцеси. Щойно про це довідалися стурбовані батьки, як Інтернет заполонили верески, як у одному з віршів Полежаки: «І хижий вищир помади, коли вона в суперечці кричала: «Бездуховность! Сталина надо!». От тільки комікс «Принцеса + принцеса: довго і щасливо» — не про скандал і не про, як люблять казати, «агресивну гомопропаганду». А про що ж тоді? Спробуймо розібратися разом.
Одного разу, в далекому-далекому королівстві сиділа у вежі золотокоса принцеса Сейді, а охороняв її дракон. Певно, сиділа б вона там до самої смерті, якби не приїхала її рятувати хоробра темношкіра принцеса Аміра. Ось тут і починаються пригоди: мандруючи разом, дівчата зустрічають не зовсім хороброго принца, не зовсім злого велетня і не дуже люблячих родичів, долаючи поступово власні комплекси. Взагалі найбільша увага авторки, новозеландської художниці Кейті О’Нілл, приділена саме боротьбі зі стереотипами — і ні, не сексуальними. На обкладинці коміксу є чудове визначення: «…добра притча про те, що нав’язувані нам стандарти — це просто чудовиська, яких треба здолати».
Усі в історії виявляються не тільки не такими, як здаються, а, що важливіше, не такими, як усі вважають, що вони мають бути. Принцеса Сейді — повненька любителька печива, яка постійно боїться загроз зовнішнього світу. Вона боїться своєї слабкості, нерішучості й емоційності. У вежі її замурувала власна сестра, от тільки за багато років Сейді і сама вже не хотіла звідти виходити, бо в реальному світі може бути боляче. Така вежа є у кожного з нас, ми зводимо її, аби уникнути цькування оточуючих. Принцеса Аміра — повна її протилежність. Вона хоробра й рішуча, постійно прагне здійснювати подвиги й нізащо не хоче виконувати основну «функцію» принцеси: вдало вийти заміж на благо королівства. Інші персонажі неодноразово підмічають, що вона аж надто «геройствує», неначе постійно щось комусь намагається довести. Але насправді вона просто шукає себе.
Принц Владрік також не може дати ради очікуванням батьків, які хочуть бачити його сміливим переможцем чудовиськ, хоча в самого юнака душа до цього не лежить. Багато хто миттєво почав кпинити з цього персонажа, закидаючи коміку упереджене ставлення до чоловіків: мовляв, чому цей принц такий тюхтій. Але чомусь ніхто не помічає, що він добрий, хороший і розумний (нерозумного б у королівські радники не взяли). Суспільство тисне на чоловіків не менше, ніж на жінок: з самого малечку хлопчиків переконують, що «справжні чоловіки не плачуть», «справжні чоловіки не бояться»… Але ж насправді вони також можуть бути емоційними, зляканими та схвильованими. Кожен має право на емоції – і жінка, і чоловік.
...добра притча про те, що нав’язувані нам стандарти — це просто чудовиська, яких треба здолати.
Комікс зачіпає проблеми булінгу та фетшеймінгу. Він показує повненького персонажа веселим, дотепним і ніжним, а не просто нещасною жертвою обставин. А ще зовсім інакше, ніж у звичайних казках, зображено ставлення до шлюбу. Замість традиційного шлюбу як призу за всі страждання та пригоди, де дружина — тільки трофей, разом із половиною королівства, ми бачимо зворушливу церемонію. Безстрашна принцеса Аміра, яка завиграшки викупала Цербера і мірялася силою із Цар-вовком, по-справжньому боїться і хвилюється, адже чудово розуміє: шлюб не нагорода, а відповідальність. Вступаючи у нього, ми присягаємося дбати про іншу людину. І було б непогано усвідомлювати це ще до обміну обручками.
Окремої уваги вартий бестіарій коміксу та його мальовка. Маленький милий товстенький дракончик Олівер (підкажіть, де купити такого на поличку?), який замість того, щоб охороняти принцесу у вежі, разом з нею об’їдався печивом. Рожевогрива єдиноріжка Селеста, ще одна шанувальниця печива, ладна розвалити вежу, аби дістатися до ласощів. Велетень-циклоп, який трішки нагадує циклопів у фільмах Рея Гаррігаузена («Сьома мандрівка Сінбада», «Золота мандрівка Сінбада», «Сінбад та око тигра» та інші), просто вчиться танцювати. Усіх їх намальовано страшенно мило. Яскраві, світлі кольори сповнюють історію радістю і ніжністю.
Це чудова історія для дошкільнят, байдуже, якої вони статі. А ще — це важлива і повчальна історія для дорослих, які чомусь відмовляються толерувати інший колір шкіри чи орієнтацію, але радо толерують невігластво та банальний ідіотизм на всіх рівнях. Яким би затишним був світ, де люди поважають одне одного і сприймають інших такими, як вони є! Imagine… It`s easy if you try!
Катерина ПІТИК і Анатолій ПІТИК
Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.
Приват Банк: 5168 7554 3873 6817
