Політ чайних драконів

Політ чайних драконів

Звідки на нашому столі береться чай? Якщо ви гадаєте, що цей ароматний напій виготовляють із листя чайного куща, що росте в Китаї чи Індії, то шалено помиляєтеся. Насправді найсмачніші чайні листочки ростуть на головах у милих дракончиків, за якими ой як не просто доглядати! Ми також про це не знали, доки не взяли до рук комікс «Товариство чайних дарконів» від видавництва «Рідна мова». Новозеландська авторка Кейті О’Нілл навчить кожного дбати про цих милих створінь!

Ця маленька книжечка, насамперед, звісно ж, дитяча, може холодного осіннього дня зігріти навіть дорослих читачів. Заваріть кухличок ароматного чаю (хай навіть не драконячого), загорніться в затишну ковдру — і пориньте в чарівний фентезійний світ. Кейті О’Нілл, володарка премії Айснера і авторка коміксу «Принцеса+принцеса: довго і щасливо», на який ми також нещодавно писали огляд, пропонує нам зазирнути в невеличке містечко, де мирно співіснують гобліни, люди та інші чарівні істоти.

Головна героїня Ґрета — смілива й активна дівчинка гоблінської крові. Вона переймає від матері ковальське ремесло. Якось вона порятувала дивне красиве звірятко від бродячих псів і принесла його додому. Батько розповів Ґреті, де знайти господаря чудернацької тваринки — і так дівчинка познайомилася з «не таким, як люди чи гобліни» Єзекиїлом, господарем чайної біля міста. З’ясувалося, що звірик – не просто собі дивина, а справжній чайний дракон.

Власне, чайні дракони — наймиліші персонажі історії. Вони жваві, допитливі, горді й страшенно симпатичні. Виростають розміром з добре вгодованого кота — від 5 до 12 кілограмів (залежно від виду). Саме на їхніх ріжках виростає чай — наприклад, імбирний чи жасминовий. Найбільша цінність драконячого чаю в тому, що дракончики вбирають у себе спогади про пережиті з власником події. Кухлик такого напою дарує справжню мандрівку в часі, повертає забуті спогади й допомагає збагнути себе самих: «Спогади живуть не лише в тобі… Вони живуть у всіх людях і речах, з якими ти ділиш своє життя». Наприкінці коміксу наведено уривки з «Посібника з догляду за чайними драконами», де класифіковано підвиди драконів, а також пояснено технологію виготовлення драконячого чаю.

Сама історія, розказана в коміксі, попри свій легкий та мімішний стиль, піднімає важливі та серйозні запитання. Вона знайомить своїх читачів, маленьких та великих, з дивним та небезпечним світом, який оточує нас усіх. Усі персонажі в «Товаристві чайних драконів» є в певному сенсі аутсайдерами. За своїми життєвими принципами та уподобаннями вони відрізняються від інших. Вони можуть займатися тим, на що інші й не зважають. Саме це і вирізняє членів Товариства — повага до мистецтва й ремесла, увага до минущих митей. А ще — потужна взаємопідтримка. Ґрета шанує ковальство, але в глибині душі сумнівається, чи хоче пов’язувати з ним долю, і тільки знайомство з дракончиками демонструє дівчинці, як вона насправді ставиться до спадкового дару. Інша дівчинка Менітта — пряма протилежність Ґрети, і за характером, і за зовнішністю, але вона також переживає муки вибору і сумніви щодо свого призначення.

Є в «Товаристві чайних драконів» одна мила пара: Єзекиїль та його коханий Ерік, власники чайної. Цікаво, як Кейті О’Нілл лише на кількох сторінках яскравими імпресіоністичними мазками переповідає історію дружби, пригод та любові цих двох. Вона робить акцент на турботі, яку мають проявляти закохані (та й не тільки) одне до одного. Підсилюється це ще й тим аспектом, що в Еріка після невдалої битви з чудовиськом паралізовані ноги і він пересувається на візку. Родина Ґрети також дуже цікава: її мама кує речі незвичайної краси в стародавній техніці, а дуже милий тато (візуально схожий на Темного Дворецького з однойменного аніме-серіалу) їх продає. Різноманітність у коміксі проявляється у всьому: як у кольорі шкіри, так і в соціальних ролях.

Візуально комікс трохи схожий на манґу. Стиль малюнку відмінний від «Принцес», але звісно ж, спільні мотиви простежуються, зокрема в любові Кейті О’Нілл до яскравих, але не ядучих кольорів. Фанати творчості Хаяо Міядзакі точно зрадіють. Мабуть, найбільше авторці вдалися дракончики. Навряд чи після прочитання хоча б хтось не захоче прихистити собі такого. Всі вони мають унікальний вигляд, але тими чи іншими рисами схожі на своїх власників. Такий нехитрий трюк допомагає яскравіше продемонструвати зв’язок між персонажами.

«Товариство чайних драконів» — це історія про справжню дружбу, важливість пошуку свого місця у світі, а також про шану до своєї культури та традицій. Вона оповідає про пошук — але не зовнішній, а внутрішній. Герої мандрують не задля пригод, а заради самопізнання і самоприйняття.

Катерина ПІТИК та Анатолій ПІТИК

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *