Український Павуччо: Зручний костюм — незручні питання

Шалені успіхи кіновсесвіту «MARVEL» з одного боку та неймовірне тепло, з яким українські читачі прийняли комікси, з іншого зробили появу одного з гігантів комікс-індустрії на вітчизняному ринку неминучою. Фанатів цікавило тільки, хто візьметься за благородну справу з видання героїчних мальописів, а головне — коли. Піонером стало українське видавництво «Fireclaw», яке кілька місяців тому оголосило, що тепер, після стількох років поневірянь Пітера Паркера по сайтах з фанатськими перекладами у статусі нелегала,  він нарешті отримав офіційні українські документи і вільний спокійно вершити правосуддя на вулицях рідного міста. Відтоді видавництво видало 4 випуски з пригодами Людини-Павука, завершивши так звану «Арку знаків Зодіаку». Ця історія заплутана і неоднозначна. Вона ставить низку запитань, частина з яких виходить далеко за рамки мальованих історій. 

Перше, з чим доведеться зіткнутися українському читачеві, — це відсутність, пробачте за тавтологію, першого випуску коміксу. Згідно з внутрішнім редакційним рішенням видавництва, сюжет починається, так би мовити, з другого розділу, який вперто продовжують називати першим. Про можливі причини такого креативного рішення буде сказано пізніше, а поки що з цим фактом доведеться змиритися.

Друга новина, яка може розчарувати фанатів, — це кардинально новий образ протагоніста історії. Замість хай геніального, але невпевненого в собі студента з фотоапаратом перед нами постає молодий та амбітний керівник міжнародної компанії «PARKER INDUSTRIES». По суті, втомившись вкотре розповідати про смерть дядька Бена, Гвен Стейсі, Мері Джейн та діставуче начальство Пітера Паркера, «MARVEL» вирішило вдихнути нове життя у свого, певно, найпопулярнішого супергероя. Тепер він став Тоні Старком на мінімалках і те, що творці коміксу це усвідомлюють і навіть намагаються жартувати, нічого не змінює. Визнання ляпу не виправляє його, а лише підкреслює, що про його існування відомо всім, але ніхто не хоче нічого міняти.

Звісно, годі заперечувати, що оновлення багато чого дало Пітеру Паркеру (наприклад, нечувані статки та надзвичайний арсенал ґаджетів), однак і втратив він багато. Тепер герою дуже бракує самобутності, чогось такого, що справді відрізняло його від Залізного Тоні. І питання тут не в «синдромі каченяти». Просто Паркер став дуже самовпевненим, а саме постійні сумніви та душевні переживання зробили його іконою жанру після першої появи на сторінках коміксів у 1962 році. Поки що рано ставити хрест на вашому новому привітному сусідові, однак Дену Слотту треба добряче постаратися в майбутньому, щоб читачі перестали остерігатися цього багатого крутеника.

Сюжет коміксу зосереджується на нестримному екшені. Всі постійно одне за одним женуться, навколо лунають вибухи, над вухом свистять кулі, а Людина-Павук разом з командою супергеройських помічників повинен протистояти зловісній організації «Зодіак», яка прагне захопити весь світ. Чому? Навіщо? Що з цим світом потім робити? Здається, лиходії самі точно не знають. Спершу захопимо, а там видко буде… У кожного негідника є непрактичний, але шалено крутий костюм, проте відсутня чітка мотивація. Сценарист будує історію так, наче живе в світі, де не було не тільки культового мультсеріалу 90-тих про павучка, а й «Темного Лицаря». Боязкі спроби продемонструвати внутрішні конфлікти Пітера Паркера не узгоджуються з темпом історії — нема коли страждати через тягар подвійного життя чи почуття самотності в натовпі, надто багато небитих пик навколо. Одна з частин коміксу майже повністю присвячена бійці між Людиною-Павуком та Людиною-смолоскипом. Вона, по-перше, не має особливих підстав, по-друге, могла б і не початися, якби персонажі спершу нормально поговорили і, по-третє, зовсім не рухає сюжет. Взаємні каліцтва заради красивої обкладинки.

Графіка в коміксі проста, але цілком функціональна. Завдяки приємній кольоровій гамі й цікавому дизайну костюмів та техніки кожен із фреймів сприймається легко та невимушено. Малюнкам Джузеппе Камунколі можна закинути відсутність деталей, але те  саме стосується і сценарію Дена Слотта, тому навряд чи цей нюанс можна назвати випадковим. Просто треба пам’ятати, що своєю основною аудиторією як «MARVEL» в Америці, так і «Fireclaw» в Україні вважають дітей молодшого та середнього шкільного віку. Особливо це відчутно у дружньому тоні редакторської колонки, де Марія Полегенька допомагає юним читачам не заплутатися в складних біографіях персонажів. Молодь, для якої й видаються історії про американського супергероя, точно оцінить яскравий стиль пригод та стрімкий розвиток подій.

Цілком можливо, вони оцінили б також і складні суспільно-політичні питання, однак ті в коміксі майже не порушуються, а до деяких речей наші читачі не мають доступу. Однозначної відповіді, куди зник перший випуск коміксу, немає, але деякі припущення зробити можна. Хочемо окремо підкреслити, що озвучені далі причини є саме припущеннями авторів статті й не претендують на звання істини в останній інстанції, але, можливо, початок пригод Людини-Павука постраждав через сцену свята. Справа в тому, що після першої екшен-сцени Пітер Паркер їде на весілля до своїх друзів: Макса Моделла та Гектора Баеза. Широкоплечі бородані у білих костюмах з’являються лише на трьох сторінках коміксу. Жодних сцен палкого гомосексуального кохання, нічого схожого на «Ай но Кусабі», але цього могло бути достатньо, щоб цілий випуск пішов під ніж. Справа в тому, що та ж «Рідна Мова», видаючи комікси «DC» майже по 200 гривень за том, чітко розуміє, що їхню продукцію купуватимуть швидше за все дорослі або майже дорослі люди, які точно знають, чого хочуть, тоді як у «Fireclaw» ситуація зовсім інша: їхніх читачів контролюють консервативні, якщо не сказати зашорені, батьки. Останнім часом майже все в нашому суспільстві, на думку деяких, покликано «зруйнувати традиційну родину», тому безневинний комікс також міг потрапити під гарячу руку. З одного боку, можна зрозуміти видавництво, яке воліє обійти гострі кути і не наражатися на зайву небезпеку, але подібна запопадливість не позбавляє проблем. Комікс все одно лають на всі заставки або за нестандартні перекладацькі рішення («Нік Лютий»), або за русизми та помилки (Чесно, Пітер Паркер, який на питання «Що може бути важливіше за збори акціонерів?» відповідає «Рибалка» привертає значно більше уваги, ніж весілля двох професорів.), або… як це не смішно… за відсутність першого випуску. Справа в тому, що окрім незначної купки стурбованих загрозою «традиційним сімейним цінностям» людей, є ще безліч щирих фанатів, яким просто цікаво, з чого все починалося. Вони самі хочуть побачити, як Людина-Павук втратив свій Мудровеб, і вони самі хочуть дізнатися, як облажався Зодіак Лео.

«Людина-павук» тільки почав свій шлях українськими теренами. Наразі у нього є кілька проблем, але все це можна вирішити у подальших випусках. Якби там не було, а його з’ява у нас — подія неабияка, тож варто запастися терпінням і побачити, що чекає нашого привітного сусіда в майбутньому.

P.S. #ДеПершийВипускЛебовські

Анатолій ПІТИК і Катерина ПІТИК