Фантастичний кінозал: Той, що біжить по лезу

Фантастичний кінозал

Той, що біжить по лезу /
Blade Runner (1982)

Жанр: фантастика,трилер, неонуар

Режисер: Рідлі Скотт

Актори:Гаррісон Форд; Рутґер Гауер; Шон Янг; Деріл Ханна.

Український переклад: є

«На початку 21 століття корпорація «ТАЙРЕЛЛ» удосконалила роботів до фази НЕКСУС, тобто створила ідентичних людям істот, відомих під назвою «Репліканти». Репліканти «НЕКСУС 6» переважали своїх творців, генних інженерів, силою та спритністю і щонайменше дорівнювали їм інтелектом. Реплікантів використовували у Новосвіті як рабів на небезпечних роботах і для колонізації інших планет. Після кривавого бунту реплікантів «НЕКСУС 6» в одній із колоній Новосвіту, реплікантам заборонили з’являтися на Землі під страхом смертної кари. Спеціальні підрозділи поліції, загони Блейдранерів (тих, що біжать по лезу), отримали наказ вбивати порушників-реплікантів відразу після їх виявлення. Це не називалося стратою. Це називалося списанням».

У відомого польського сатирика ХХ століття Єжи Лєца є така «непричесана думка»: «Багато з тих, хто випередив свій час, змушені чекати на нього в не дуже зручних приміщеннях». Найімовірніше, він говорив про людей, але фільмів ця теза також стосується. Комусь із них щастить зірвати джек-пот в день прем’єри і вони стають законодавцями моди. Інші ж із тріском провалюються, збирають букет розгромних критичних відгуків і через кілька років або забуваються остаточно, або здобувають вічне життя. І лише окремі «безсмертні» стають титанами, що вивищуються над усією масовою культурою. «Тому, що біжить по лезу» пощастило двічі. Він дочекався свого часу і в фігуральному, і в буквальному сенсі.

2019 рік — шалено важливий для цього фільму. Влітку раптово померла зірка цього шедевру — розкішний Рутґер Гауер, а в листопаді світ похмурого майбутнього став реальністю. Ні, ми не літаємо на машинах по небу і не силуємо власні роботизні копії до рабської праці на далеких планетах, але на календарі листопад 2019 року. А це означає, що полювання на реплікантів почалося!

В основі «Того, що біжить по лезу» — потужний роман Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець». Розмови про його екранізацію точилися майже відразу після публікації, однак безпосередня робота над фільмом почалася лише наприкінці 70х – на початку 80х. Режисером став Рідлі Скотт. Молодий тоді режисер навіть відмовився від роботи над «Дюною» на користь цього проекту. Його значно більше зацікавила футуристична урбаністика Лос-Анджелеса, ніж пустельні краєвиди далекої планети. У нього були особисті причини: напередодні повільно і болісно помер від раку шкіри один з його братів, тож робота над «Тим, що біжить по лезу» стала своєрідними ліками від депресії.

Головну роль отримав Гаррісон Форд. Після «Зоряних воєн» та «Індіани Джонса» він саме шукав серйозний проект. А роль антагоніста отримав голландський актор Рутґер Гауер. Рідлі Скотт із ним до початку зйомок не бачився, але був знайомий з його фільмами, знятими Полом Верговеном. Та й Філіп Дік був не проти його кандидатури. Ба більше: він називав Рутґера «ідеальним втіленням надлюдини». Без перебільшення можна сказати, що саме цей актор зробив найбільший внесок у культовість фільму, розширивши та поглибивши свій образ так, що його Рой Бетті не загубився в потоці однотипних лиходіїв. Ба більше, хоч фільм і називається «Той, що біжить по лезу» і першим в титрах пишуть Гаррісона Форда, але це абсолютний бенефіс саме Рутґера Гауера Його персонаж викликає найбільше співчуття. Зрештою, єдине, чого він хотів, це мати більше життя. Автори стрічки піднімають складні філософські питання про сутність людського буття, загортаючи їх у привабливу обгортку похмурої антиутопії.

Фільм Рідлі Скотта, як і роман Філіпа Діка, став прабатьком цілого жанру. Недарма молодий канадський фантаст Вільям Ґібсон із жахом втік із кінотеатру, адже «Той, що біжить по лезу» показував буквально те, про що писав Вільям у своєму новому романі «Нейроманті». Однак, це все деталі. Необов’язкові цікавинки. Справді важливим є сам фільм. Його не тільки обов’язково треба подивитися, а й варто згодом уважно передивитися, і то не один раз. До того ж, існує аж сім версій стрічки. Справжній виклик для поціновувачів.

Цитати

Шкода, що вона не житиме. Та зрештою, хто живе?

Я… бачив речі, у які ви, люди, навіть не повірите… Бойові кораблі, які палали над Оріоном.
Сі-промені, що прорізали пітьму біля Брами Тангейзера.
Усі ці… миті… розтануть у часі, наче сльози… на… дощі.

— Леоне!
— Скільки мені років?
— Гадки не маю!
— Мій день народження 10 квітня 2015 року. Скільки я живу?
— Чотири роки.
— Довше ніж ти! Болісно жити у страху, правда ж? Нема нічого гіршого за свербіж, який неможливо почухати!
— О, я згоден!
— Прокидайся! Час вмирати!

— Я здивований, що ти не прийшов раніше.
— Не так легко зустрітися зі своїм творцем.
— Що творець може зробити для тебе?
— Чи може творець полагодити своє творіння?

Анатолій ПІТИК та Катерина ПІТИК

Сподобалася стаття? Перекажи гривню ельфам на шоколадку.

Приват Банк: 5168 7554 3873 6817

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *